Центр підтримки студентів та інклюзивного туризму “Без бар’єрів”

Порушення опорно-рухового апарату

Порушення зору

Порушення слуху

Діти з аутизмом

Діти із синдромом Дауна

Поряд з психосоматичними, зумовленими порушеннями функцій організму, існують і психологічні обмеження доступності соціокультурних послуг, які в значній мірі пов’язані з особливостями психічного стану туристів і ставленням до них суспільства. Негативне або поблажливе ставлення з боку працівників підприємств індустрії туризму та гостинності до осіб з обмеженням життєдіяльності породжує складності в наданні людям з інвалідністю умов рівноправного споживання туристських послуг.

Труднощі для таких туристів часто виражаються, не тільки у фізичних перешкодах, почуттям обмеження і дискомфорту, переживанням втрати своїх можливостей, але і вантажем того негативного ставлення, з яким стикаються вони в своєму найближчому оточенні в процесі спілкування. Це обмеження ментального характеру оточуючих, з якими вони взаємодіють при споживанні туристської послуги і яким іноді важко подолати нетолерантне ставлення до інвалідів.

Особливе значення в оцінці психічного стану туристів і ставлення до них суспільства набуває такий фактор, як «розуміння інвалідності». Формування толерантності в спілкуванні є одним з важливих вимог в туризмі, має сприяти більшій терпимості і емпатії в міжособистісних стосунках. В рівній мірі це відноситься до всіх працівників індустрії туризму та гостинності.

Туристи можуть бути нервовими, глухими, слабо бачать і слабо чують, з затримкою і обмеженнями психічного розвитку.

Перебуваючи в складі групи, вони можуть проявляти підвищену тривожність, підозрілість, невпевненість в собі, психологічну незахищеність, вразливість. Часто відчувають стресову ситуацію при зустрічі з будь-яким фізичним або психологічним перешкодою, яке обмежує доступ до послуги. Але туристи з обмеженням життєдіяльності − це громадяни країни, і вони мають ті ж права на відпочинокі подорож, як і всі інші, потребують створення умов, що дозволяють їм бути рівними в туристській групі, і розраховуютьна розуміння і підтримку.

Наприклад, порушення інтелекту тягне за собою зміну різних сторін психічної діяльності людини. Але поряд з недоліками цим особам властиві й деякі позитивні можливості, наявність яких дозволяє розглядати їх потенційними користувачами туристських послуг. Так, при не ускладненій формі, особи з розумовою відсталістю характеризуються врівноваженістю основних нервових процесів, відхилення в пізнавальної діяльності не супроводжуються грубими порушеннями аналізаторів. Зрячі та чуючі мають досить збережену емоційно-вольову сферу, вони здатні до цілеспрямованої діяльності. Їм є дотикове сприйняття, мимовільне запам’ятовування і увагу. У звичній ситуації їх поведінка не має різких відхилень.

Знання психологічних особливостей осіб, що страждають заїканням, нервовими тиками, аутизмом, дитячим церебральним паралічем, епілепсією, порушенням стато-динамічних функцій, дозволить правильно побудувати спілкування при здійсненні туристичного обслуговування.

Це туристи з особливими потребами, для яких повинні бути передбачені спеціальні коригуючі умови споживання туристського продукту, що враховують специфіку комунікативної, когнітивної та особистісної сфер.

Необхідно актуалізувати на практиці поняття «спілкування зі зміни поведінки». Це термін, який використовується для опису заходів, здійснюваних при підготовці майбутніх працівників з метою зміни негативних зразків поведінки. Він об’єднує основи досліджень в області спілкування, соціальної психології, практичного досвіду відстоювання прав, самозахисту. Термін був введений для того, щоб підвищити здатність висловлювати свою думку і відстоювати свої інтереси у тих, хто належить до відокремленої і соціально вразливою групи населення і відчуває щодо себе дискримінацію, а також, щоб сприяти розвитку навичок індивідуального підходу до інвалідів.

Туристи з обмеженнями життєдіяльності, людиякі їх супроводжують, близькі, родичі потребують особливо чуйного і дбайливого ставлення. Обслуговуючим персоналом підприємств туризму необхідне визнання всіх прав людей з інвалідністю − споживачів соціокультурних послуг і бути готовим до надання їм допомоги.

Міжособистісна комунікація туристичних операторів повинна бути спрямована не тільки на вміння продавати послуги компанії, але і забезпечувати екологічну складову цього процесу. У процесі соціальної взаємодії з туристом з особливими потребами клієнт не може розглядатися тільки як «об’єкт економіки», але в першу чергу, як особистість з властивою їй специфічними особливостями характеру, поведінки, потребами, зумовленими наявністю певних обмежень життєдіяльності.Під соціальною взаємодією розуміється здатність людини «приймати роль іншого», уявляти, як його сприймає партнер по спілкуванню або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію і конструювати власні дії (соціальна перцепція від лат. Perceptio – сприйняття і socialis – громадський).

Усвідомлення невиліковним цінності, унікальності та неповторності особистості в задоволенні потреб є основоположним принципом особистісно діяльнісного підходу в спілкуванні, що передбачає спеціальні знання психології інвалідності, зокрема, знань про типологію особистості споживача соціокультурних послуг.

У практиці туризму при реалізації туристичного продукту часто основне значення надається інструментальному підходу, в якому психологічна сторона, процес взаємодії, є менше актуалізованим. У той же час психологічний аспект туристської діяльності на перше місце висуває особистісні вимоги як з боку працівника сфери обслуговування, так і клієнта.

Спільна взаємодія при споживанні туристичного продукту дозволить визначити необхідність втручання у вирішенні конфліктних питань, усвідомити форму підтримки в різних ситуаціях і т.д. Вивчення особистісної характеристики учасників туристського бізнесу є необхідною умовою розвитку адаптивного, соціально-орієнтованного туризму.

При розгляді психології особистості туриста слід брати до уваги, що проблема особистості існує в дихотомічному єдності. З одного боку, знаходиться клієнт як особа з особливими потребами і професійний працівник, який надає послугу − з іншого. Турист з особливими потребами − це суб’єкт туристичної діяльності.

Структура особистості впливає на операційну і емоційну напруженість, сприяє визначенню параметрів оптимальності у виборі послуг в туристичному бізнесі. Типологічні особливості людини, особистісний профіль стають ключовими в психології інклюзивного туризму, розглядаючи практичну діяльність опосередковано, через призму індивідуальної своєрідності особистості. Звісно ж важливим фіксувати типологічні чинники з показниками ризику психосоматичних порушень, що дозволить виявити характерні особливості особистості як предиктор виникнення і розвитку захворювання при обґрунтуванні туристських послуг.

Вивчення типології особистості, структури особистісних взаємодій при формуванні туристичного продукту дозволяє представити оптимальну модель управління системою охорони і формування здоров’я засобами туризму для категорії населення з обмеженням життєдіяльності. Знання типологічних закономірностей осіб з особливими потребами в туристських послугах сприяє осмисленню самого феномена туризму з визнанням його необхідності для даної категорії населення.

Одним з основних методологічних принципів надання соціокультурних послуг особам з обмеженнями життєдіяльності, що враховують особливості даної категорії туристів, є знання психології інвалідності. Вивчення закономірностей психічного стану і психічних властивостей, виявлення соціально-психологічних аспектів переживання інвалідності та хвороби в контексті формування внутрішньої картини ставлення до туризму дозволяє визначити психологічні особливості споживання туристичної послуги.

У діяльності туристичних дистинацій необхідно передбачити заходи щодо психологічної адаптації умов споживання послуги і створити сприятливу обстановку сприяє сприйняттю туризму як однієї з невід’ємних сфер діяльності сучасної людини.

Реалізація рівності можливостей в туризмі можлива при усуненні всіх обмежень, які перешкоджають просуванню туристичного продукту, створюють специфічні вимоги до проведення туристських заходів.

Усунення психологічних обмежень доступу до послуг та формування позитивної громадської думки забезпечать залучення інвалідів до сфери соціокультурних послуг.