Рубрика «Випускники, якими ми пишаємось» Інтерв’ю з Яною Присяжнюк
Студентські роки – одні із найкращих в нашому житті, спогади яких наповнені юнацькою безтурботністю і в той же час відповідальністю. Цей етап життя сповнений нових відкриттів, веселих буднів, цікавої роботи. Багато хто може похизуватися вірними та надійними друзями з якими познайомились в університеті. Студентські роки прекрасна пора, щоб здійснювати мрії, обирати подальший життєвий шлях, навчатись омріяній професії, спробувати себе у різних видах діяльності, часто відкриваючи власні таланти про які й не здогадувались. Ми продовжуємо розповідати про випускників факультету та ділитись їх спогадами у рубриці «Випускники, якими ми пишаємось».
Наша сьогоднішня стаття про надзвичайно талановиту людину, прекрасного організатора – Яну Присяжнюк:
Спогадів настільки багато, що всі й не перерахуєш. Моє студентське життя – це один величезний яскравий спогад! Поклавши руку на серце, скажу, що більша їх частина пов’язана зі студрадою. Я пам’ятаю практично кожен захід, який ми організовували, в якому була учасницею, наприклад, «Міс УДПУ – 2011», «Педмайстерність», Ювілей нашого факультету та багато інших. Часом, проводили в університеті по 12 годин в день, приходили на вихідних, але це все приносило задоволення!
За спеціальністю не працюю, але всі отримані знання та навики стали в пригоді. Психолог, що живе в мені дуже допомагає жити) Це дійсно так! Займаючись громадською діяльністю в університеті, я знайшла себе. Тепер знаю, що я універсальний воїн))) На даний момент я фрілансер: пишу статті, займаюсь організацією заходів, проводжу івенти, а головне – маленькими, але впевненими кроками рухаюсь до мрії – знімаюсь у фільмах. Поки що мене можна побачити лише в епізодах)
Курйозні випадки траплялися, звісно. Більшою половиною ділитися, напевно, не варто) Пам’ятаю, на початку другого курсу в нас був екзамен з історії в Олени Володимирівни Дудник. Ми її всі дуже боялися, адже тоді вона нам здавалася дуже серйозною і суворою. Кожна пара історії для мене була стресом) І от якось вона викликала мене до себе в кабінет (тоді Олена Володимирівна була директором інституту). Мене трясло від страху «Ну чому я? Невже у мене все так погано? Що робити? Що казати?» Вся група тоді зі мною придумувала виправдання вигаданим нами провинам))) Насправді вона мене покликала, щоб призначити головою студради інституту. У мене тоді був легкий шок, а група була дуже рада, що привід виявився не плачевним. Сміялися тоді довго. З того часу у моєму житті було безліч курйозів, за які я вдячна долі.
Роки навчання мені дали дуже багато!!! Я дуже сумую за тим часом, ціную все, що він мені дав. Найголовніше – це друзі, знайомства, знання. Факультет мені подарував вірну подругу, з якою навчались, працювали і відпочивали разом всі 5 років навчання, і зараз ми найкращі друзі, не дивлячись на те, що я живу в Києві, а вона в Умані. За роки навчання в університеті, я отримала можливість і сьогодні з теплотою згадувати студентство. Для мене цінно, що я можу прийти в університет, провідати важливих мені людей, зайти до дорогих мені Оксани Олексіївни, Тетяни Сергіївни, Наталії Леонідівни та багатьох інших (не ображайтесь, кого не назвала)) і розділити з ними приємні спогади і ностальгію.
Шановні студенти, прошу вас, не відбувайте, а проживайте роки в університеті! Я отримала червоний диплом, але при цьому зовсім не була «заучкою». Я просто мала віддушину, яка давала сили на навчання. Шукайте свою віддушину, ловіть момент, робіть своє студентське життя яскравим. Хтось може з нетерпінням чекати отримання диплому, аби забути роки навчання, як страшний сон, а хтось, так як я, буде через багато років згадувати студентські роки з неймовірним теплом і щиро плакати на випуску, адже це золоті роки! Я ризикну і скажу, що це, мабуть, були найкращі роки мого життя! А те, якими вони стануть для вас – залежить від вас самих! Роки навчання в університеті – це неповторна пора, якою варто скористатися по повній!
Бажаємо тобі, Яно, сповна здійснити свою мрію, рухатись далі до нових висот. Адже дуже хочеться побачити на екранах фільми, де в головних ролях рідні студенти. Дякуємо за те, що знайшла час поспілкуватись з нами. Будемо і далі слідкувати за твоїми успіхами та нехай їх буде якомога більше!