Засідання ІІ Регіонального круглого столу «Форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: досвід Черкащини»

2 October 2015

30 вересня в Україні відзначається День усиновлення. Цей день є символом милосердя та добра. У рамках цього заходу на факультеті соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини спільно з Управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради в рамках підписання угоди про діяльність «Школи соціальних знань» відбулося засідання ІІ Регіонального круглого столу «Форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: досвід Черкащини».

_DSC8239

Засідання відкрила кандидат педагогічних наук, професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, декан факультету соціальної та психологічної освіти Гоменюк Оксана Олексіївна.

_DSC8235

Гостями круглого столу були досвідченні спеціалісти соціальної сфери: Кучер Галина Михайлівна (начальника Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, депутат Черкаської обласної ради, заслужений працівник соціальної сфери України), Мельник Світлана Миколаївна (директор Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді м. Умань), Гущина Інна Олександрівна (директор Уманського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), Кісельова Леся Анатоліївна (завідувач сектором з питань опіки і піклування Служби у справах дітей Маньківської райдержадміністрації), які поділилися досвідом роботи соціальних служб щодо питань опіки над дітьми-сиротами та дітьми, які залишилися без батьківської опіки

_DSC8249

Особливу зацікавленість викликали виступи прийомного батька Гуцала Миколи Петровича та батька-вихователя Дитячого будинку сімейного типу Рудника Миколи Альбертовича, які розповіли про власні родини, методи виховання, труднощі, які потрібно повсякденно вирішувати, та досягнення дітей.

_DSC8260

_DSC8265

Зворушливим був виступ Бородієнко Валентини (студентка І курсу факультету соціальної та психологічної освіти) – вихованки Дитячого будинку сімейного типу родини Дишлюків (Маньківський район).

Про діяльність Студентської соціальної служби Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини в напрямку соціалізації вихованців Центру психолого-педагогічної реабілітації дітей у м. Умань розказала Гребінь Лілія Олегівна (кандидат педагогічних наук, викладач кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Уманського державного педагогічного університету імені Павла).

Присутні студенти факультету соціальної та психологічної освіти – майбутні соціальні педагоги, соціальні працівники, практичні психологи, які професійно готуються до роботи у системі державної опіки та піклування отримали гарну нагоду долучитися до досвіду у соціальній сфері.

_DSC8241

_DSC8266

_DSC8254

Дітям, які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий: одні – усиновлять, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто виявив бажання усиновити, або тим, хто вже усиновив.

ДЕРЖАВНІ ДІТИ

Чому на цій землі так зла багато,

І за чиї гріхи, земні і неземні,

У дитбудинках плачуть немовлята,

Безвинно-винні крихітки малі.

Такі беззахисні, нікому не потрібні,

Хоч не просилися на цей жорстокий  світ,

Покинуті, забуті кимось ніби,

Ростуть собі, як при дорозі глід.

Ростуть вони без ласки, без любові,

В державних ліжечках, державних пелюшках,

І засинають так, без колискових,

І не на рідних, маминих руках.

Та час біжить, і діти підростають,

А в оченятах недитячий біль.

І день-у-день з віконця виглядають,

Свою матусю, і нікого більш.

А інколи, забившись у куточок,

Здригаючись в холодній темноті,

Як ті від гілочки відірвані листочки,

Маленькі тільця плачуть в самоті.

Хоч все в них є, доглянуті і ситі,

Книжок багато, забавок, дітей,

А їм так хочеться всім серцем притулитись

До найдорожчих, маминих грудей.

А де ж та мама, та бездушна жінка?

Як може жити у такім гріху?

Свідомо зрадивши свою кровинку,

Подарувавши долю їй гірку?

О мамо, мамо, з ким ти ділиш радість?

І як марнуєш молоде життя?

Тобі все байдуже, та у самотню старість

Не раз згадаєш кинуте дитя.

І поміняє все місцями доля,

І серце в розпачі і тузі защемить,

Та буде пізно вже шукати доню,

Щоб сиву голову до ніг її схилить.

О, Боже справедливий, чому так є на світі?

Сідають бузьки не на ті дахи,

А без війни осиротіли діти,

Несуть свій хрест не за свої гріхи.

Тож будьмо милосердні, добрі люди!

Державні діти – це наш спільний біль.

Нехай і їх життя щасливим буде,

А їхні сльози – не чужі, – мої.

Забезпечити кожній дитині гідне життя – першочергове завдання дорослих.