Науково–практичний семінар: “Становлення професіоналізму майбутнього практичного психолога”

17 грудня 2015 року на кафедрі психології відбувся науково –практичний семінар на тему:“Становлення професіоналізму майбутнього практичного психолога”.

На семінарі виступили к.психол.наук, доцент кафедри психології  Шулдик Г.О., яка ознайомила присутніх з сутністю професіоналізму та його структурою, з методом фокальних об’єктів.

Цікавими були виступи психологів Національної гвардії України (м.Київ) Дубінчук, Н.В. та Кравченко А.А., які розповіли про практичні прийоми саморегуляції психічного стану особистості в екстремальних умовах.

Про етичні засади діяльності практичного психолога в умовах дитячого будинку сімейного типу розповіла викладач кафедри психології Лівандовська І.А. В обговоренні проблеми взяли участь викладачі кафедри Байда С.П., Антонюк А.П., Горенко М.В., психолог університету Андрієтті Н.Л., nа психологи міста Лісовенко В.А. та Швець В.В.

У студентів залишилися позитивні враження від зустрічі з виступаючими на семінарі.

Проблема професіоналізму була і залишається предметом дослідження психологічної науки.

В останні роки досліджують умови та чинники руху людини до вершин професіоналізму такі вчені, А. Деркач, Е.Зеєр, В. Зазикін, Л. Карамушка, О. Креденцер, Р. Кричевський, Н. Кузьміна, В. Осьодло, А. Коваленко, С. Максименко, А. Маркова, Л. Орбан-Лембрик, І. Семенов, С. Степанов, О. Філь, О. Чебикін та ін.

“Професіоналізм – це хороше оволодіння основами і глибинами будь-якої професії” (Психологічний словник).

Професіоналізм – це інтегральна якість суб’єкта праці, що характеризує продуктивне виконання професійних завдань, обумовлене творчою самодіяльністю та високим рівнем професійної самоактуалізації (Е.Ф.Зеєр)

Професіоналізм (з лат. profession – професія, profiteer – оголошувати своєю справою) – інтегральна характеристика людини праці, яка включає в себе її сформованість як суб’єкта професійної діяльності, професійного спілкування, зрілість особистості як професіонала.

Психологічними показниками професіоналізму є:

1. володіння професійними ціннісними орієнтаціями та слідування їм;
2. засвоєння на рівні вищих взірців засобів праці, вироблених у професії (професійних знань, способів дій, професійних “технік” і технологій, прийомів професійного мислення, способів професійної самосвідомості та ін.);
3. досягнення людиною високих професійних результатів у відповідності з еталонами професії (професійна майстерність); збагачення досвіду професії своїм оригінальним індивідуальним внеском (професійна творчість);
4. розвиток себе як особистості засобами професії;
5. оволодіння декількома спеціалізаціями всередині професії (універсальність професіонала);
6. прагнення і уміння підвищити соціальний престиж професії в суспільстві, підняти інтерес суспільства до результатів своєї праці в своїй професії та ін.

Професіоналізм можна представити у вигляді вершини піраміди, в основі якої лежать професійні знання, на них “надбудовується” професійний досвід, професійна компетентність і професійна спроможність.

Професіоналізм – це інтегральна характеристика психолога, яка передбачає наявність високого рівня здійснення ним професійної діяльності та його професійно-особистісну зрілість (Узагальнене визначення).

Професіоналізму може досягнути психолог, який:

1) успішно розв’язує професійні завдання, досягає високого рівня професійних знань, умінь і навичок;

2) особистісно зорієнтований на професію, досягає вершин професійно-особистісної зрілості в ній;

3) мотивований до праці, задоволений нею, відданий професії;

4) використовує ефективні способи, технології професійної діяльності; засвоює норми професії;

5) усвідомлює перспективу; відкритий до професійного навчання та накопичення досвіду; збагачує досвід професії за рахунок особистого творчого внеску.

Структура професіоналізму практичного психолога:

1. Когнітивний компонент – глибокі знання з професійної діяльності (з психодіагностики, психологічного консультування, психокорекційної та відновлювальної роботи, розвивальної та просвітницько-пропагандистської роботи, психологічної профілактики тощо).
2. Мотиваційний-ціннісний компонент – це професійно-ціннісні орієнтації, професійні мотиви, стійке позитивне ставлення до професійної діяльності, задоволеність нею, спрямованість на діяльність і на персонал.

3. Операційно-технологічний компонент – це сукупність умінь, навичок, способів дій, прийомів для забезпечення професіоналізму ( застосовування набутих знань з практичної психології у роботі з клієнтами, використання та аналіз основних методів практичної психології для діагностики та корекції психічних явищ, складання та впровадження програм психічного розвитку суб’єктів навчально-виховного процесу, проведення рольових та ділових ігор, використання корекційних, розвивальних прийомів і вправ, ведення документації, аналіз нової психологічної літератури, керування професійним саморозвитком, коригування власних професійно-важливих якостей тощо).