Випускники факультету соціальної та психологічної освіти активно долучаються до допомоги внутрішньопереміщеним особам.
Випускники факультету соціальної та психологічної освіти активно долучаються до допомоги внутрішньопереміщеним особам.
Зокрема днями Лейла Гасанова превела навчальний вебінар.
«Для дорослих складно зізнатися, що їм страшно. Але це нормально, коли людина відчуває страх, вона також може відчувати ейфорію, злість або безпорадність, проявляти агресію або навпаки, впадати в апатію. Взагалі, емоції – це відповідь на стрес та ситуацію, в якій опинилася людина. Під час спілкування я пояснюю, як стрес впливає на людину і що з ним робити», – зазначила Гасанова.
Вона додала, що на вебінарах багато говорять про посттравматичний синдром. «Мільйони українців наразі змінили місце проживання на більш безпечне. Але навіть коли гострої фізичної загрози життю переселенців вже немає, велика кількість з них почуваються навіть гірше, ніж до вимушеного переселення: мають постійний страх, безсоння, не можуть позбутися спогадів про травматичну подію тощо», – сказала психолог.
За її словами, посттравматичний стресовий розлад може проявлятися як у перші дні і тижні, так і через пів року, рік. Найстрашнішими для людини, яка перебуває у стресі через війну, є байдужість і зациклення на собі. Цей стан потребує фахової психологічної підтримки.
Гасанова дала декілька порад, як не довести себе до такого стану. Передусім, слід забезпечити свої базові потреби: сон, їжу і відпочинок. Навіть в укритті потрібно намагатися дотримуватися певного розпорядку дня.
За словами фахівця, необхідно діяти, робити щось корисне для інших або для себе. Адже набагато легше переживати стресові ситуації, коли людина зайнята – роботою, хобі, господарством.
Гасанова зауважила, що також потрібно підтримувати рідних і тих, хто поруч: “Коли ти розумієш, що робиш корисну справу, стаєш більш упевненим у власних силах”.
Вона зауважила, що важливо не тримати емоції в собі. “Але є нюанс. Не можна дозволяти негативним емоціям управляти вами. Якщо хочеться плакати, то плачте. Але не цілий день, а виділіть собі, наприклад, півгодини. А потім «перемикайтеся» на корисні справи”, – радить фахівець.
Водночас, зауважила психолог, слід мінімізувати кількість новин. “Не треба дивитися 24/7 всі марафони, читати весь день Телеграм-канали та новини у Фейсбуку. Тут має діяти правило: на одну негативну новину має бути три позитивні. Не можна втрачати силу духу і відчуття оптимізму”, – наголошує Гасанова.