Андрієвський Олексій Олександрович

Андрієвський Олексій Олександрович (псевд., крипт. Андибер, Канівський А., Канівець Ол., А. А., Т-ий та ін.) педагог, український історик, журналіст, краєзнавець, вчений, літератор, просвітник, активний громадський діяч –  народився 7 квітня 1845 року в місті Каневі Київської губернії (нині Черкаська область) у сім’ї вчителя повітового дворянського училища. Помер 9-го липня 1902 р. і похований на Байковому кладовищі.

Спочатку Олексій навчався у Київській 2-й гімназії, яка на той час уважалася одним з «прелучших» навчальних закладів. Тут він опановував стародавні мови, німецьку та французьку, вчив математику. Скінчивши курс гімназії, талановитий юнак вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. Склавши всі іспити на відмінно, Олексій був зарахований до складу студентів слов’яно-російського відділення історико-філологічного факультету. Під час навчання в Київському університеті Св. Володимира з 1862 по 1865 р. на історико-філологічному факультеті Олексій Андрієвський поєднував навчання з громадською діяльністю, безпосередньо  брав участь у літературних вечорах, а також був членом у Київській українській громаді.

Після закінчення Київського університету Св. Володимира О.  Андрієвський у листопаді 1865 р. вступив на Київські педагогічні курси, які закінчив у 1866 р, отримавши диплом учителя російської мови і літератури, та був призначений на посаду учителя російської мови і літератури в Катеринославську (нині – Дніпропетровськ) 1-у міську класичну гімназію, в Маріїнську жіночу гімназію.

У 1871 р. влаштовується вчителем російської мови і літератури у Рішельєвську гімназію в Одесі, активний член  в Одеській громаді.

Влітку 1872 р. Олексій Олександрович побував за розпорядженням Міністерства народної освіти у відрядженні в Москві на виставці досягнень, де вивчав усе, «що стосується початкового навчання». Через рік його було переведено в Одеську 2-гу гімназію на посаду вчителя російської словесності, а паралельно він працював ще і в Одеській жіночій гімназії.

О. Андрієвський був членом «випробувального» комітету при управлінні Одеського навчального округу, з 1873 по 1876 р. О. Андрієвський виконував обов’язки секретаря педагогічної ради гімназії, був класним наставником з 1873 по 1877 р., членом господарського комітету, членом літературно-артистичного гуртка. З 1 серпня 1877 р. Олексій Андрієвський працював на посаді вчителя реальних училищ в місті Тулі, а в 1878 р О. Андрієвського «для користі служби» було направлено на роботу до Архангельська, крім годин російської мови і літератури він виконував обов’язки класного наставника, проводив індивідуальні заняття, брав участь у різних культурно-освітніх заходах.

У 1878 р. О. Андрієвький повертається в Одесу, де  почав займатися приватною педагогічною практикою, а також влаштувався в юнкерську школу, яка належала до військового відомства. Курс юнкерського училища складався з двох класів – молодшого загального і старшого спеціального.

31 травня 1879 р. О. Андрієвського заарештували, його відправили до Сибіру через Вишневолоцьку пересильну тюрму, де перебував майже цілий рік. Сибір йому було замінено на В’ятку, де він працював цілий рік. Після заслання О. Андрієвський обіймав посаду редактора неофіційної частини «Киевских Губернских Ведомостей».

У 1881 р. Олексій Олександрович влаштовується вчителем російської мови і літератури 2-ї Київської чоловічої гімназії, жіночої гімназії засновницею і директором якої була В. Ващенко-Захарченко, у Володимирському педагогічному корпусі, редактор неофіційної частини «Киевских Губернских Ведомостей». О. Андрієвський вливається в життя Київської Громади: бере участь в колективній роботі у виданні журналу «Киевская старина», де став одним з найактивніших співробітників, друкується в газетах «Труд» (головний редактор О. Русов) та «Заря». Працює над збереженням спадщини Т. Г. Шевченка, поширенням і публікацією його творів, турбується про охорону його могили.

О. Андрієвський був великим прихильником творчості Т. Шевченка. Як вірний син України, як уродженець того міста, де знаходиться могила Т. Шевченка, він завжди благоговійно шанував його пам’ять, згадував його скрізь і намагався своїми працями правду про великого поета донести до народу, розповісти про його життя, значення його творчості для розвитку України. За   ініціативи О. Андрієвського в Одесі, Києві та інших містах щорічно відбувалися роковини на честь Т. Г. Шевченка. Він вважав, що справжнім пам’ятником великому поету «була б насамперед школа імені Шевченка». У 1882 році Олексій Андрієвський створює Київську Комісію народних читань, яка пізніше реорганізувалася в Товариство сприяння початковій освіті; стає засновником і першим директором у Києві Народної аудиторії.

У 1883 р. О. Андрієвського вводять до складу державної комісії 2-ї Київської гімназії. У1885 р. О. Андрієвського було призначено інспектором Златопільської гімназії. Це була досить висока посада. Особливої популярності набули серед містян суботні літературно-музичні вечори, які запровадив Олексій Олександрович. У Златополі О.  Андрієвський пропрацював 5 років. Тож у серпні 1890 р. Олексій Олександрович повертається до Києва на посаду вчителя російської мови і літератури Київської 1-ї гімназії та Фундуклеївської жіночої гімназії. У 1896 р. Олексія Андрієвського було запрошено на відповідальну посаду інспектора народних шкіл у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії. Після піврічної активної роботи на посаді інспектора народних училищ О. Андрієвський переїздить до Одеси, де йому було запропоновано посаду директора Одеського сирітського будинку, який на той час був серйозною установою, до складу якої, крім інтернату входило ще два навчальні заклади: міське 6-класне училище та ремісниче училище. Особливою популярними серед вихованців були літературні ранки та дитячі спектаклі. За шість років роботи О. Андрієвського на посаді директора Одеський сирітський будинок перетворився на зразковий навчально-виховний заклад. Олексій Андрієвський активно працював в Одеській громаді, в Одеському відділі Російського товариства охорони народного здоров’я, де очолював секцію з гігієни виховання і освіти, був членом Товариства любителів літератури, науки і мистецтва в місті Одеса, брав участь в Одеському літературно-артистичному товаристві, був членом Одеського відділу Російського Географічного Товариства, став активним учасником видання «Літературної хрестоматії».

Отже незалежно від сфери діяльності, Олексій Олександрович Андрієвський був відомий своєю відданістю і палкою допомогою у розвитку свого народу та культури України. Він залишив помітний слід у історії України як видатний освітянин, історик, просвітник та активний громадський діяч.

1. Андриевский А.А. Вятская хроника за последние 25 лет : (1855–1880): по Губернским Ведомостям / А-р [псевд.] // Столетие Вятской губернии : 1780–1880 : сборник материалов к истории вятского края : издание Вятского губернского статистического комитета. – Вятка : Тип. Губернского правления и Литография Котлевича, 1880. Т.  С. 1–110.
2. Андриевский А.А. Какие меры необходимы къ поднятию физического воспитания вь средней школе? / А. А. Андриевский // Отчеть Одесского отдела русскаго общества охранения народного здравия за 1901–1902 г.  Одесса, 1902. С. 113-
3. Андриевский А.А. О переобразовании городского сиротского дома / А. Андриевский // Известия Одесской городской думы. 1902. Январь (№ 1). С. 1–20.
4. Андриевский А.А. Об отношении Т. Г. Шевченка к жизни / А. А. Андриевский // Южное обозрение. 1899. №  С. 1–16.
5. Андриевский А.А. Памяти Т. Г. Шевченко / А. А. Андриевский // Южное обозрение. 1901.  22 и 26 февраля. С. 7–8.
6. Андриевский А.А. Поездка в г. Канев на могилу Т. Г. Шевченка /
   А. Т-ый [псевд.] // Заря. 1882. №
7. Андриевский А.А. Поминки Тараса Григоровича Шевченка 25-го февраля 1879 года вь Одесе / А. А. Андриевский. Одесса : Типография «Новор. Телеграфа», 1879. С. 47–
8. Андриевский А.А. Проект положения о правах и обязанностях / А. Андриевский // Журналь русского общества охранения народного здравия. 1901. № 7– С. 529.
9. Андриевский А.А. Шевченко и Мицкевич / А. А. Андриевский // Одесские новости. – 1901. 26 февраля (№ 5224). С. 1–8.
10. Андриевский А.А. Т. Г. Шевченко друг семьи: (образы и выражения в поезии Шевченка) / А. А. Андриевский, А. Каневский. Одесса : [Б. в.], 11 с.

1. Андрієвський О. О.: (його життя та діяльність) // Вісник Одеської комісії краєзнавства при Українській академії наук. Секція соціально історична.  Одеса. 1929. Ч. 4- 156 с.
2. Андрієвський Олексій (1845–1902) // Енциклопедія українознавства : в 10 т. / гол.ред. В. Кубійович. К : Глобус, 1993. Т. 1. С. 36.
3. Бровермань И. Г. На свежую могилу / И. Г. Бровермань // Одесские новости. 1902. № 5686. С. 1.
4. Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України : бібліографічний довідник : в 2 ч. / Інститут історії України НАН України, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури України, Центр пам’яткознавства НАНУ та УТОПІК ; ред. кол.: Пархоменко М. Т. [та ін.], відп. ред. Горбик В. О. К., 2005. Ч. 1. 351 с.
5. Грушевський М. Некрологічна замітка О. О. Андрієвського / М. Грушевський // Записки наукового товариства імені Шевченка. 1902. Т. 22, № 5- С. 1-8.
6. Житецький І. Київська громада за 60-тих років / І. Житецький // Україна. 1928. Кн. 1. С. 91–125.
7. Затока В. В. Злотопільська гімназія: сторінки історії / В. В. Затока. Кіровоград : РВГІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1998. 132 с.
8. Каманин И. Алексей Александрович Андриевский : некролог / И. Каманин // Киевская старина. 1902. № 9. С. 411-
9. Підвальна Ю. В. Просвітницька діяльність та педагогічні погляди Олексія Олександровича Андрієвського (1845–1902) :монографія / Ю. В. Підвальна. Умань : ФОП Жовтий, 2015. 205 с.
10. Побірченко Н. С. Золотий засів Олексія Андріївського / Н. С. Побірченко, Н. В. Ігратенко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук.пр.Уманського держ. пед. ун-ту ім. Павла Тичини / гол. ред. Н. С. Побірченко[та ін.]. К. : Міленіум, № 11.  245 с.
11. Побірченко Н. С. Питання національної освіти та виховання в діяльності українських Громад (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) : монографія / Н. С. Побірченко. К. : Науковий світ, 2002. 331 с.
12. Полонська-Василенко Н. Історія України : в 2 т. / Н. Полонська-Василенко. 3-є вид. К. : Либідь, 1995. Т. 2 : Від середини XVII століття до 1923 року.  608 с.
13. Русова С. Пам’яті О. О. Андрієвського / С. Русова // Світло. 1912. № 7. С. 41–44.
14. Щербина С. М. О. О. Андрієвський (його життя та діяльність) / С. М. Щербина // Вісник Одеської комісії краєзнавства. 1924. №  С. 24.

• У 1871 р., Олексій Андрієвський  отримує «за усердную службу» подяку попечителя Одеського навчального округу.
• 18 березня 1885 р., Олексій Андрієвський нагороджений ордером Святого Станіслава ІІ ступеня.
• Отримував почесні грамоти попечителя Київського навчального округу.

Фото Олексія Андрієвського

http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0009885

Памятник на могилі Андрієвського Олексія Олександровича