Науково-практичний семінар «ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО У ПЕДАГОГІЧНУ ТЕОРІЮ І ПРАКТИКУ: ПЕДАГОГІЧНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ ВИМІРИ»

28 вересня 2021 р. на факультеті соціальної та психологічної освіти відбувся науково-практичний семінар «ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО У ПЕДАГОГІЧНУ ТЕОРІЮ І ПРАКТИКУ: ПЕДАГОГІЧНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ, СОЦІАЛЬНІ ВИМІРИ», приурочений до 103-ої річниці з дня народження Василя Олександровича Сухомлинського.

Мета заходу – вивчення та популяризація педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського з метою використання його гуманістичних ідей у процесі формування морально-ціннісних якостей особистості та розвитку творчих здібностей дитини.

Учасники семінару мали змогу переглянути книжкову виставку, підготовлену працівниками наукової бібліотеки університету, на якій були представлені педагогічні та літературні твори В. О. Сухомлинського, матеріали сучасних дослідників про життя, педагогічну діяльність та творчу спадщину видатного педагога, вісники науково-дослідної лабораторії університету «Василь Сухомлинський і школа ХХІ століття».

Пленарне засідання семінару з вітального слова, адресованого усім його учасникам, розпочала Кравченко Оксана Олексіївна, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, декан факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Оксана Олексіївна ґрунтовно проаналізувала роботу факультету з популяризації ідей В. О. Сухомлинського, історію проведення семінарів «Впровадження ідей В. О. Сухомлинського у педагогічну теорію і практику» на факультеті.

Продовжуючи свій виступ, у доповіді «ПОГЛЯДИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО НА ЛІКУВАЛЬНУ ПЕДАГОГІКУ», Оксана Олексіївна наголосила на ненасильницькій, лікувальній педагогіці, апологетом якої був В. Сухомлинський. Пaрaдoкс пoлягaє в тoму, що шкoла – зaклaд, де мaє пaнувaти  гумaннiсть у стoсункaх мiж дiтьми тa дoрoслими, нaтoмiсть стає мiсцем, де дитинa нерідко зaзнaє нaйбiльше прикрoстей, нaруги, нaсильствa.

В обставинах, коли учень постійно переживає несправедливість і грубість із боку вчителя та учнів, його нервова система зазнає різноманітних деформацій: надмірно збуджується; з’являється манія несправедливих образ і переслідувань; озлобленість або удавана безтурботність, байдужість, крайня пригніченість; страх перед учителем, школою, покаранням; кривляння, блазування; жорстокість, яка інколи набуває патологічних форм. За несправедливо завдану кривду дитина платить злом, безглуздою жорстокістю, бо у її вчинках – біль рани дитячого серця, а цей біль, якщо його не зрозуміли дорослі та не заспокоїли добротою, правдою, ласкою, засліплює думку, роздирає серце, – зазначає знавець дитячої душі В. Сухомлинський.

Спадщина В. Сухомлинського містить актуальні та цінні рекомендації щодо формування i збереження здоров’я школярів і ролі вихователя у цьому процесі:

• Володіти методами діагностики і корекції;
• Бути терплячим і стриманим, готовим зіткнутися віч-на-віч з труднощами як навчального, так і поведінкового характеру;
• Вміти будувати відносини з дитиною не на принципі примусу, а покладаючись на свій багаж знань і умінь, зацікавити учня;
• Поважати внутрішній світ маленької людини, з розумінням ставиться до її інтересів.

У доповіді «ПРИНЦИПИ ГУМАНІЗМУ У СПАДКУ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО» Кочубей Тетяна Дмитрівна – доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини відзначила, що одна з найбільших заслуг видатного педагога з Павлиша перед вітчизняною і світовою гуманістичною педагогікою є те, що він зумів піднятися до дитини і завдяки цьому створити цілісну самобутню педагогічну систему, в центрі якої перебувала дитина з її реальним духовним світом. Сміливим кроком з боку Василя Олександровича була думка про душу дитини, її духовність, яка проходить крізь всі його праці. Таких понять у радянські часи не існувало.

Запропонована Василем Олександровичем система роботи враховувала закони природного розвитку дитини, її анатомо-фізіологічні та психічні особливості. Кожну дитину він сприймав як особливий і неповторний світ. Щоб виховати її, сформувати її душу, педагог мусить «зрозуміти цей світ, пізнавши всі його тайники».

За переконаннями Василя Олександровича, людина починається з доброти, з переживання краси в усьому – в природі, в праці, в людській душі. В. О. Сухомлинський підкреслював, що добра дитина не впаде з неба, її треба виховати. Чуйність до радощів і горя людського можна виховати тільки змалку.

Сучасна дитина – «розгублена», втім, як і доросла. Немає виховного ідеалу, до якого їй слід прагнути, не сформовані цінності, якими вона має керуватися у житті. Тобто старе втрачене, нове ще не створене.

Завершила Тетяна Дмитрівна свій виступ думкою, що гуманістичні погляди відомого педагога на дитину випливали із визнання самоцінності дитинства, права дитини на свободу й гідність, бути самою собою, виховання людського в людині, формування душі дитини, заглиблення у її внутрішній світ – світ унікальний і неповторний, створення необхідних умов для її розвитку та самореалізації.

З цікавістю учасники дійства прослухали виступ Коберника Олександра Миколайовича, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на тему: «ПЕДАГОГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО».

Одним з ключових компонентів Нової української школи є педагогіка партнерства. В її основі – орієнтація вчителів, батьків на особистісний розвиток учнів, на побудову освітньої траєкторії дитини. Особливо актуальним для педагогіки партнерства є гуманне ставлення педагога до дитини, яке має поєднуватися з повагою до її думок і бажань. Між учителем, учнями і батьками мають встановитися партнерські стосунки, тонка взаємодія на засадах співпраці і співтворчості.

«Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло», – писав відомий український педагог Василь Сухомлинський. І якщо в школах є насторожені, наїжачені, недовірливі, а іноді й злі діти, то лише тому, що вчителі не впізнали їх, не знайшли підходу до них, не зуміли стати їхніми товаришами. Виховання без дружби з дитиною, без духовної спільності з нею можна порівняти з блуканням у темряві. Саме в цьому і полягають, на його думку, основні вимоги до педагога – стати другом своїм учням.Василь Олександрович постійно підкреслював, що вчитель має бути другом, а родина – залучена до побудови освітньої траєкторії дитини. Адже педагогіка партнерства визначає істинно демократичний спосіб співпраці педагога і дитини, який не відкидає різниці в їхньому життєвому досвіді, знаннях, але передбачає безумовну рівність у праві на повагу, довіру, доброзичливе ставлення і взаємну вимогливість.

Щоб виховати випускника нової школи як всебічно розвинену особистість, спроможну змінювати навколишній світ, здатну до інновацій і критичного мислення, необхідно розкрити та розвинути неповторні здібності і таланти кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками, – підсумував свою доповідь Олександр Миколайович.

Гичко Юлія Володимирівна, викладач кафедри психології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини виступила із доповіддю «ІДЕЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО».

Юлія Володимирівна наголосила, що одним з пріоритетних завдань Нової української школи є формування інклюзивного освітнього середовища. Нині перед нами стоїть надзвичайно важливе і відповідальне завдання – виховати нове покоління українців, для якого інклюзія стане частиною світогляду, інклюзія як новий погляд на місце «особливої» дитини в суспільстві.

Дітей з особливостями психофізичного розвитку В. О. Сухомлинський вважав «найтендітнішими, найніжнішими квітами в безмежно різноманітному квітнику людства». Вчити і виховувати таких дітей, наголошував видатний педагог, треба у масовій загальноосвітній школі. Ці слова є не що інше, як передбачення інклюзивної освіти.

До Василя Сухомлинського ніхто цю проблему не розглядав з такою гостротою і наполегливістю, ніхто так зацікавлено, послідовно і наполегливо не шукав гідної відповіді, як він. Ця відповідь виявилася дуже простою: учням для нормального психічного розвитку насамперед необхідно якраз те, чого у них немає – успіх у навчанні. Нехай незначний, але успіх. Без такого успіху не може бути нових, вищих досягнень, не може сформуватися повноцінна навчальна діяльність.

Актуальним в умовах інклюзії є погляд Василя Олександровича щодо контролю та оцінювання знань учнів. Видатний педагог вважав, що головне – не допустити відчування дітьми своєї «неповноцінності», перешкодити появі в них байдужного ставлення до навчальної праці, не притупити відчуття честі та гідності.

Учасники семінару переглянули відеофільм: «Василь Олександрович Сухомлинський. Павлиський романтик».

Модератор заходу – Ткачук Лариса Василівна, доцент кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини впродовж пленарного засідання висвітлювала тему: «ВІДОБРАЖЕННЯ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО В КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ». Лариса Василівна відзначила, що особливе значення і актуальність мають ідеї Сухомлинського в розбудові гуманістичного, розвивального простору сучасної школи. У досвіді Василя Олександровича Сухомлинського школа була для дитини рідною домівкою, в якій дитина під постійною увагою його світлого розуму, теплих привітних очей зростала, розвивалася, міцніла, вчилася самоутверджуватися, бути корисною своїй родині, рідному краю. «Завдання педагога полягає в тому, щоб підвести дітей до дверей життя, дати ключ і навчити учня користуватися цим інструментом». Ці слова великого педагога-новатора звучать особливо актуально сьогодні, коли відбувається становлення Нової української школи.

Модератор семінару завершила його закликом читати твори В. О. Сухомлинського, вивчати його спадщину. Його твори – це невичерпне джерело інноваційних ідей виховання підростаючого покоління в сучасній школі, закладах позашкільної освіти, а також розвитку дітей з особливими освітніми потребами, це книга ніжності й мудрості великого Учителя і Поета. «Поета, – як писав Віктор Терен, – не тільки тому, що він писав вірші, а тому, що все, до чого доторкалися руки вчителя, його серце, звучало поезією».

Фото новини: