ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ДО ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (освітньо-наукова програма «Соціальна робота»)
Освітньо-науковою програмою «Соціальна робота» передбачено оволодіння здобувачами наукового ступеня «доктор філософії» освітнім компонентом «Методика викладання фахових дисциплін (Соціальна робота)». Викладач – професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, доктор педагогічних наук, професор Кочубей Тетяна Дмитрівна.
Метою курсу є формування у майбутніх докторів філософії системи знань, умінь та практичних навичок, а також необхідних компетентностей для забезпечення реалізації завдань організації освітнього процесу в системі закладу вищої освіти, надання їм цілісної та логічно-послідовної системи знань про дидактику підготовки кадрів вищої кваліфікації, висвітлення основ теорії, методики і методології викладання навчальних дисциплін зі спеціальності 231 «Соціальна робота» (https://fspo.udpu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/01/ОК-05_Методика-викладання-фахових-дисциплін-Соціальна-робота.pdf).
Адже, розвиток системи підготовки фахівців соціальної сфери в умовах закладу вищої освіти вимагає створення умов для успішного працевлаштування випускників, що й спонукає до підготовки їх до викладацького виду діяльності.
У процесі фахової підготовки вагомого значення набуває формування у здобувачів програмних результатів навчання, зокрема таких як: володіти методологією педагогічної та наукової діяльності за фахом; організовувати та проводити навчальні заняття; розробляти критерії та обирати інструменти оцінювання; здійснювати об’єктивне оцінювання результатів навчання; розробляти та оновлювати програми навчальних дисциплін, готувати навчальні та методичні матеріали; здійснювати керівництво науковою роботою студентів, аспірантів; здійснювати консультування, індивідуальний супровід студента; розробляти та вдосконалювати освітні програми тощо.
Під час проведення лекційних і практичних занять з ОК «Методика викладання фахових дисциплін (Соціальна робота)» здійснюється підготовка майбутніх докторів філософії безпосередньо до викладацької діяльності, зокрема формуються у них уміння використовувати різні форми і методи навчання.
Для прикладу, під час проведення лекційного заняття на тему «Концептуальні підходи до організації навчання майбутніх соціальних працівників у системі закладу вищої освіти» здобувачами другого року навчання був обраний метод «Навчаючи – вчуся», який уможливив їм не тільки узяти участь у передачі своїх знань іншим здобувачам доктора філософії з соціальної роботи, але й випробувати себе у ролі викладача.
Так, у ході проведення лекційного заняття аспіранткою Юлією Песоцькою було оголошено тему та мету лекції, зроблено спробу ознайомити зі своєю інформацією інших здобувачів у доступній для них формі та самій дізнатися про певну інформацію від них.
У ході того, коли всі здобувачі поділилися інформацією та ознайомилися з нею, кожен із здобувачів розповів про те, що вони дізналися від інших.
По завершенню вивчення курсу серед здобувачів вищої освіти щорічно проводиться анкетування стосовно покращення організації освітнього процесу. Результати анкетування засвідчили, що серед форм організації навчального процесу найбільш оптимальними є інтерактивні заняття із залученням технічних засобів навчання – 22%, найбільш ефективними формами організації навчальних занять є «навчання – дискусія» – 16%, «навчання – тренінг» – 16%, «навчання – співробітництво» – 22%, «навчання – театралізація» – 16%, «навчання – дослідження» – 7%, «навчання – гра» – 7%.
На запитання «У якому форматі, на Вашу думку, краще проводити практичні заняття здобувачі зазначили: з елементами тренінгу або у вигляді відкритого обговорення – 10%, дискусії – 20%, кейс-заняття – 10%, тренінг – 10%; лекції з візуальним доповненням та обговореннями – 10%; діалог – 10%; гра – 10%; щоб проводили самі студенти і розробляли в формі ігор і цікавинок – 5%; обмін думками з теми лекції – 5%; у форматі інтерактивів і за допомогою новітніх технологій – 10%.
Здобувачами вищої освіти було висловлено пропозиції щодо вдосконалення проведення занять: лекційного – менше теорії, більше практичних знань та наочності – 25%, щоб інформація була найновіша і цікава – 25%, менше інформації для нотування, а більше для обговорення – 25%, проводити у формі діалогу і гри – 25%; практичного – побільше цікавої інформації з особистих джерел і театралізоване проведення – 25%, повністю влаштовує – 25%, проводити в інтерактивні формі – 25%, дискусій і тренінгів – 25%.
Здобувачам вищої освіти у ході проведення практичних занять було запропоновано провести лекційне і практичне заняття з обраної ними теми. Після проведених ними занять, їм було запропоновано дати відповіді на запитання. Аналіз відповідей засвідчив наступне:
на запитання «Що Ви відчували під час проведення практичного заняття?» респонденти зазначили наступне: 20% відчували почуття гордості за себе та здобутий досвід проведення практичного заняття, 20% зацікавленість роботою до своїх колег, які проводили заняття, 20% побоювання, що можливо не зможе впоратися, але все пройшло добре, 20% тільки позитивні емоції і впевненість у собі, 20% дуже сподобалось проводити заняття;
на запитання «Що Ви відчували під час проведення лекції?» – 20% здобувачів зазначили, що їм було легко проводити лекцію, оскільки за час навчання здобули необхідні знання, 20% відчули невеликі хвилювання, у 20% виникли чудові емоції і захват, 20% відчули вдячність до слухачів, у 20% виникло бажання подати новий та цікавий матеріал. Серед типів лекцій респонденти віддали перевагу таким як: лекція з постановкою проблеми, лекція – дискусія, лекція – візуалізація, лекція – роздум, лекція – консультація, лекція – орієнтація, бінарна лекція, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція – прес-конференція;
на запитання «Що Ви відчували під час проведення тренінгу?» респонденти дали такі відповіді: 20% – добре володіння технікою проведення тренінгів, бо мали попередній досвід за роки навчання, 20% – було дуже цікаво і відчували лише позитивні емоції, 20% – радість і віру в себе, а також радість від того що все вдалося, 20% – захоплення інноваційними методами навчання;
на запитання «У якій формі краще проводити лекційні заняття?» здобувачі зазначили: 25% – з використанням сучасних технологій, більше інформації не з теорії, а з власного досвіду, 25% – лекції доповнювати невеликими дискусіями, запитаннями для роздумів, 25% – проводити у формі лекцій-візуалізацій, 25% – проводити у формі взаємодії та співробітництва;
на запитання «У якій формі краще проводити практичні заняття?» респонденти дали наступні відповіді: 33,4% – використовувати інтерактиви та театралізацію, 33,3% – було б цікаво й надалі практикувати ті практичні, що були запропоновані нам, 33,3% – в інтерактивній формі;
до факторів, що сприяють підвищенню ефективності проведення практичного заняття викладачем, здобувачі вищої освіти віднесли: 50% – підготовленість студентів та взаємодію з викладачем, 50% – інноваційні форми навчання;
на запитання «Які емоції у Вас виникли і враження залишилися після проведення практичного заняття?» здобувачі вищої освіти зазначили почуття піднесення і впевненості у своїх можливостях, лекційного – було цікаво та корисно для себе, тренінгу – радість від того що все вдалося.
Комплексне впровадження в освітній процес інноваційних технологій і методів навчання уможливлює інтенсифікувати процес засвоєння здобувачами постійно зростаючих обсягів актуальної наукової, навчальної та методичної інформації, забезпечити якісне практичне застосування інноваційних технологій навчання в освітній процес, допомогти здобувачам самостійно здобувати нові знання на базі сучасних засобів телекомунікацій, раціоналізувати працю викладачів та інших учасників освітнього процесу.
Фото новини: