Проведено лекцію-реквієм «ГОЛОДОМОР 1932-1933. Геноцид українців: три удари ГОЛОДОМ”»
“Зроніть сльозу.
Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.”
Збережемо ПАМ’ЯТЬ. Збережи ПРАВДУ.
Забудемо – і правда ЗНИКНЕ…
21 листопада для здобувачів 1 курсу факультету соціальної та психологічної освіти було проведено лекцію-реквієм «ГОЛОДОМОР 1932- 1933. Геноцид українців: три удари ГОЛОДОМ”» доцентом кафедри історії України Ольгою СКУС.
У нинішній війні росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.
У своєму вступному слові Ольга Скус зазначила: «Голод, що забрав життя мільйонів українців на початку 30-х, був третім з чотирьох кроків руйнування української нації радянською владою. Перший удар було завдано по національній інтелігенції («мозку» нації), другий – по церкві («душі»), третій – по незалежному селянству, а четвертий полягав у фрагментації нації. Голодомор – це злочин проти людяності. На жаль, світ знав про Голодомор, але, як і зараз, був просто стривожений…»
Запалюванням свічок – традиційний спосіб вираження поваги, пам’яті і вшанування, студенти та присутні викладачі факультету вшанували хвилиною мовчання жертв Голодомору 1932 – 1933 рр.
Заслухали архівні спогади ЛЮДЕЙ ПРАВДИ про жахи тих днів, щоб світ знав. Це спогади тих, хто не боявся говорити і писати про Голодомор навіть у часи, коли це могло коштувати життя. Родини закатованих голодом – ті, хто вижив, – до кінця свого життя боялись голоду, і цей страх передали наступним поколінням. Можна говорити про те, що страх померти голодною смертю призвів до того, що в Україні досі чимало тих, хто у дилемі «хліб чи свобода» обере хліб.
Після Голодомору стародавнє прислів’я «моя хата з краю» тотожна байдужості українців – мовляв, нехай десь воюють, десь борються за людські права – зате у мене все спокійно, і я маю, що їсти, вважають деякі люди. Це і є ПОСТГЕНОЦИДНИЙ СИНДРОМ.
На завершення було запропоновано перегляд промороликів «ПОВТАННЯ ПРОТИ ГОЛОДУ», «Голодомор. Помста за СВОБОДУ» та сучасні проморолики із закликом «Нація, яка єдналася в хвилини вшанування померлих із голоду в минулому об’єдналася, аби захистити своє майбутнє і створила потужну армію. Скорбота за вбитими предками дає нам сили захищати себе і нащадків…»
Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України 26 листопада (субота) о 16.00. Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову росія застосовує геноцидні практики.
В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
Фото новини:
