(Українська) Реалізація освітнього та науково-дослідницького проєкту «Жінки в історії соціальної роботи»
На кафедрі соціальної педагогіки та соціальної роботи триває реалізація освітнього та науково-дослідницького проєкту «Жінки в історії соціальної роботи» у межах діяльності Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування (МОНУ та НАПН України) та Гендерного центру. Знайомимо із його результатами!!!
Христина Данилівна Алчевська (Журавльова) – прогресивний педагог ‑ просвітитель, організатор і керівник першої в Україні безкоштовної жіночої недільної школи, одна з найяскравіших представниць української інтелігенції середини XIX – початку XX ст., діяльність якої мала вагоме значення для становлення та розвитку вітчизняної педагогічної науки та освіти.
Понад, п’ятдесят років свого життя Христина Алчевська присвятила справі народної освіти. Про неї та її творчість було відомо не лише в Росії, а й за її межами. За внесок у розвиток педагогічної науки вона обиралася віце-президентом Міжнародної ліги освіти, почесним членом багатьох освітніх товариств, її нагороджено золотими медалями Московського й Петербурзького комітетів грамотності [1].
Свої педагогічні погляди та практичний досвід викладання Христина Данилівна розкрила в таких працях: «Передуманное и пережитое: дневники, письма, воспоминания» (1912), «Полувековой юбилей» (1912), «История открытия школы в деревне Алексеевке Михайловской волости» (1881), «Драматические произведения. Островский в применении к чтению в народе» (1887), «Полгода из жизни воскресной школы» (1895), «Лермонтов в деревне» (1894), «Опыт программ по всем предметам обучения в воскресной школе для взрослых и малолетних учащихся» (методичний посібник, 1885), «Книга взрослых» у 3-х частинах для перших 3-х років навчання (навчальний посібник), «Что читать народу?» у 3-х томах (методико-бібліографічний порадник: Т. 1. – 1888, Т. 2. – 1889, Т. 3. – 1906).
Зазначені документи зберігаються у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського(ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського).
Христина Данилівна Алчевська (Журавльова) – народилася 16 квітня 1841 року в повітовому містечку Борзні на Чернігівщині у сім’ї викладача міського училища та випускниці Смольного інституту. Її батько, Данило Журавльов, був проти навчання грамоти жінок, зокрема й рідної доньки. У своїй праці «Передумане й пережите» Христина Данилівна розповідала, як крадькома вчилася читати та писати, підслуховуючи уроки, які давав її братам бідняк – семінарист, найнятий за п’ять карбованців у місяць: «…як тільки приходив семінарист і починав заняття з хлопчиками, вона підкрадалася до закритих дверей, трохи їх відкривала і з жадібністю ловила кожне слово вчителя. Таким чином вона навчилася читати і писати раніше, ніж брати» [2].
А коли брати почали навчання в гімназії, Христина писала за них та інших учнів твори, заробляючи гроші на навчальні посібники та книги. Любов до читання сформувалось у Христини Алчевської в ранньому дитинстві, вона перечитала майже всі книги з батьківської бібліотеки. Обдарованість і прагнення до самоосвіти дали їй змогу самостійно отримати ґрунтовні знання з багатьох предметів. Своїми враженнями від прочитаного Христя ділилася на кухні з кріпаками. «Уже тоді між мною і народом встановився якийсь невловимий зв’язок, що зблизив нас навіки», – зазначала у щоденнику пізніше. Дійсно, й у Борзнах, де народилася Христина Алчевська, й у Курську, куди вони переїхали всією сім’єю, де якому пройшли її юнацькі роки, Христину Журавльову оточували прості люди. Саме в маєтку знайомих Мамчич, біля Курська, дівчина вперше випробувала свої сили у викладацькій діяльності – навчала грамоти селянських дітей. «Село Мамчич було моїм першим знайомством з народом і школою». Втрата матері залишила болісний слід у душі шістнадцятирічної Христини, змінила її погляди на суспільні події, які відбувалися в державі, і місце жінки в суспільстві. Лише захоплення читанням класиків російської й української літератури та листування із прогресивними діячами того часу (М. Добролюбовим, М. Чернишевським, О. Герценом) полегшували її горе.
У своїх листах вона закликала жіноцтво прокинутись і розбудити Росію до нового життя. Із часом читання прогресивної літератури спонукало Христину вступити до гуртка радикально налаштованої молоді, де поширювали заборонені твори та багато читали, дискутували, говорили про народ, про роботу для народу.
Пізніше у щоденнику вона напише: «…Якщо існує сердечна теплота, чесність, поезія, задушевність, щирість, то це, беззаперечно, серед простого народу. Якщо вірити в майбутнє, то тільки покладаючи всі надії на цей відважний, великодушний, самовідданий народ». Важке дитинство, неможливість здобути початкову освіту визначили майбутню мету життя Христини Алчевської – навчити якомога більше жінок грамоти. Початком її педагогічної діяльності прийнято вважати 60-і роки XIX ст. – період, в який гостро постало питання про освіту народу й коли передова інтелігенція розпочала відкривати недільні школи. Проте існували вони лише до середини 1862 р. – уряд звинувачував «недільників» у розповсюдженні протизаконних знань та антиурядовій пропаганді.
Вийшовши 1862 р. заміж за Олексія Кириловича Алчевського й переїхавши до Харкова, Христина Данилівна стала членом місцевого гуртка «Громада», яким керував її чоловік.
Того самого року, незважаючи на заборону недільних шкіл, вона заснувала власну Харківську приватну жіночу недільну школу, яку утримувала власним коштом, і стала широковідомою, нелегально проіснувавши упродовж восьми років. Вечорами у власному будинку Христина Алчевська проводила заняття з ученицями в групах із 10–12 осіб, тому що інші вчителі не наважувалися викладати в цій школі: «Небезпека інколи здавалася такою реальною, що заняття доводилось тимчасово припиняти з тим, щоб знову поновити їх, коли мине загроза» [3].
1869 р. було створено Харківське товариство поширення грамотності серед народу, до складу якого увійшла Христина Алчевська зі своїми колегами. Водночас виникла можливість порушити питання про офіційне відкриття школи. Але поставало безліч перешкод, зокрема відсутність належного приміщення та вчительського диплома у Христини Данилівни. Посилання на восьмирічну педагогічну діяльність не допомогли, вона була вимушена готуватися до іспитів: «Думка, що від кожного мого слова залежить «бути чи не бути» школі, якось боляче тиснула на мене…». Згодом, склавши екзамени із російської мови, арифметики й Закону Божого, Христина Алчевська отримала диплом, а з ним і право викладання.
22 березня 1870 р. Харківську недільну школу нарешті було відкрито офіційно в будівлі Першого повітового училища. Лише 1896 р. школа переїхала у власне приміщення, побудоване на кошти Олексія Алчевського.
У книзі «Піввіковий ювілей» Христина Данилівна зазначала: «Це єдина недільна школа, яка розташована у власному будинку. Розміри будівлі дали можливість значно збільшити набір учениць, зручно розмістити класи, шкільний музей і дві бібліотеки: для вчителів і учнів».
Уже в перший навчальний рік офіційного існування школи в ній безкоштовно навчалося близько 100 учениць і працювало 22 викладачі. Ще до початку навчального процесу прийнятих до школи учениць розподіляли на групи, ураховуючи їхній вік, загальну підготовленість, володіння елементами читання й письма [4].
Так, за віком учнів поділяли на: малолітніх (10–12 років), підлітків (13–15 років), дорослих (від 16 років); за рівнем підготовки – на неписьменних, напівписьменних (уміли тільки читати), малописьменних і письменних.
Такий розподіл здійснювався одночасно за двома зазначеними критеріями.
Учні отримували початкові відомості з географії, історії, фізики, хімії, літератури та історії культури, анатомії, фізіології, гігієни; їх навчали надавати першу медичну допомогу в разі нещасних випадків, тобто вчителі намагалися дати своїм вихованкам знання, потрібні в повсякденному житті.
Бажання учениць відвідувати недільну школу пояснювалося тим, що в ній панувала дружня атмосфера й поважалось право особистості на вільний розвиток духовних і моральних потреб.
Отже, у Харківській недільній школі провідними в навчанні та вихованні були принципи народності, гуманізму й демократизму. За п’ятдесят років педагогічної діяльності Христини Данилівни в її школі викладало близько тисячі педагогів, зокрема О. Калмикова, Л. Хавкіна, М. Салтикова, Є. Чирікова, Л. Загурська, Т. Єльшина.
Христина Алчевcька, як керівник освітнього закладу, приділяла значну увагу питанням професійного самовдосконалення викладачів. На її думку, листування, обмін інформацією з видатними педагогами, діячами освіти під час педагогічних з’їздів і відвідування ними школи мало сприяти збагаченню вчителів новими ідеями [5].
Дійсно, з першого дня офіційного відкриття Харківська недільна школа запрошувала до співпраці всіх, хто цікавився її роботою, хто докладав зусилля до поширення знань серед народу.
Так, у 1870 і 1871 роках одним із перших недільну школу відвідав визначний педагог-методист М. Корф. Для нього були актуальними такі питання: школа існує насправді чи лише на папері? Як ставляться учні до школи та її вчителів? Які результати виховання й навчання в школі?. Проаналізувавши дані цих відвідувань, М. Корф у своїй праці «Наше школьное дело» зазначав: «…Харківська недільна школа зробила великий крок уперед, із школи грамотності… перетворилась у повну елементарну школу, яку варто відвідати кожному, хто хоче бачити на ділі застосування кращих методів навчання з усіх предметів елементарного курсу». Харківська жіноча недільна школа стала своєрідним прикладом діяльності для подібних закладів. Кожного тижня на педагогічних зборах порушувалися питання щодо форм, методів і прийомів роботи та використання педагогічних інновацій.
Серед останніх, запроваджених самою Христиною Алчевською, – ведення педагогічних щоденників, читання й обговорення їх на зборах. У цих записах учителі аналізували та оцінювали власну роботу, настрій, досвід навчання й викладання.
Щоденникові, на думку Алчевської, викладач мав довіряти свої промахи та удачі, погляди, міркування й висновки. Христина Данилівна вважала його одним із засобів для обміну педагогічним досвідом. За її словами, завдяки веденню щоденника створювалися умови для порівняльного аналізу й оцінки викладацької діяльності всіх педагогів: те, що залишилося поза увагою однієї вчительки, мало доповнить інша, а загалом усе це сприяло всебічному поліпшенню справи.
Підсумки педагогічної роботи своєї школи Христина Алчевська публікувала у вигляді річних звітів, що уміщували докладну та цікаву інформацію про шкільне життя й проблеми, з якими стикалися педагоги, а також характеристики учнів і вчителів.
Христина Алчевська відстоювала ідею загального безкоштовного початкового навчання. Тому 1879 р. на власні кошти педагог відкрила однокласну земську школу в с. Олексіївка на Катеринославщині. «Мотиви, завдяки яким я бажала відкрити не приватну школу, а земську, були такі: мене може не бути, між тим, земство, як представник місцевої інтелігенції, підтримає навчальний заклад (школу), побудовану в зручному кам’яному приміщенні, з достатньою кількістю наочних посібників та укомплектованою бібліотекою…». Практичний досвід роботи в цій школі вона розкрила в праці «История открытия школы в деревне Алексеевке Михайловской волости» (1881), яка зберігається у фонді ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.
Навчання в ній здійснювалося російською мовою, котра була важкою й незрозумілою для дітей з українських сімей. У цьому навчальному закладі впродовж шести років (1887–1893) учителював видатний український письменник Борис Грінченко. Удосконалюючи методи та форми роботи, 1885 р. Христина Алчевська й викладачі Харківської недільної школи розробили методичний посібник «Программа по всем предметам обучения в воскресной школе для взрослых и малолетних учащихся», який витримав чотири видання та слугував орієнтовним взірцем для інших недільних шкіл. До цього видання ввійшли також програма з читання для груп дорослих, які закінчили вивчення абетки, програма самостійних письмових вправ та стаття В. Євтушевського «Погляд на викладання арифметики в групах дорослих учениць Харківської недільної жіночої школи».
Серед навчальних посібників, за якими передбачалося вести навчання, автори рекомендували такі: «Рідне слово» і «Дитячий світ» К. Ушинського, «Нова азбука» Л. Толстого, «Книга для початкового читання» В. Водовозова, «Збірник арифметичних задач» В. Євтушевського. У передмові колектив укладачів зазначав: «Програми ці не завжди використовувалися в повному обсязі, викладачі інших недільних шкіл видозмінювали їх на власний розсуд: одні підручники замінювали іншими, рекомендовані прийоми новими. Тим не менше, програми ці, розроблені гуртком вчительок, які мали значний досвід у справі викладання в недільних школах, слугували дороговказом для осіб, які брали участь у створенні недільних шкіл».
У процесі навчально-виховної роботи Христина Алчевська зібрала величезний масив методичних матеріалів: розробки уроків письма, читання, бесіди про прочитане.
На їх основі та в результаті навчально-методичної співпраці вчителів Харківської приватної жіночої й інших недільних шкіл та великої групи науковців (Д. Багалій, М. Бекетов, В. Данилевський, В. Тимофєєв) вийшов у світ посібник для читання «Книга взрослых» у 3-х частинах для перших трьох років навчання (який і зараз зберігається у фонді ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського).
Книга для першого року навчання призначалася для учнів, котрі закінчили букварний період. У ній надруковано науково -популярні матеріали з етнографії, природознавчої й географічної тематики та художні твори: оповідання, вірші, байки, прислів’я, приказки, пісні тощо [6].
У книзі для другого року навчання матеріли розміщено за розділами: ботанічний, зоологічний, історичний, літературний.
До третього випуску, крім попередніх, увійшли розділи з фізики, хімії, гігієни та правознавства. Найбільший у посібнику – літературний розділ, загалом у ньому вміщено (повністю чи уривками) 175 художніх творів російських і українських письменників, зокрема І. Тургенєва, М. Лермонтова, О. Пушкіна, М. Гоголя, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, І. Крилова, Т. Шевченка. Також видання містить біографічні статті, присвячені Сократу, М. Ломоносову, Й. Песталоцці, Л. Бетховену, О. Пушкіну, Т. Шевченку.
Варто сказати, що посібником користувалися учні не тільки недільних шкіл, а й ремісничих і початкових училищ, читачі учительських і народних бібліотек та читалень. Як послідовниця вчення Костянтина Ушинського, Христина Данилівна рекомендувала застосовувати звуковий метод навчання грамоти, метод пояснювального читання й бесіди з використанням наочного матеріалу.
Беручи до уваги діяльність таких прогресивних педагогів, як Я. Коменський, К. Ушинський, М. Пирогов, Христина Алчевська вважала наочність одним із провідних принципів навчання та широко практикувала його на уроках і виховних заходах. Поступово з наочних матеріалів (таблиць, картин, історичних та географічних карт, макетів) було створено шкільний музей ‑ єдиний на теренах тогочасної Російської імперії.
Окрім навчальних заходів, у школі приділяли велику увагу позакласній роботі, зокрема проводили різноманітні традиційні українські й новорічні свята, урочистості до ювілейних дат письменників, для ознайомлення з навколишнім середовищем організовувались екскурсії та прогулянки на природу.
Великого значення надавала Христина Алчевська позакласному читанню. З цією метою в Харківській недільній жіночій школі було створено добре укомплектовану необхідними виданнями бібліотеку для вчителів і учениць та розроблено правила користування нею.
Згідно з ними, із перших днів діяльності книгозбірні запроваджено чіткий порядок видачі й прийому літератури. Щоб визначити придатність книги для читання та з’ясувати її переваги й недоліки, працівники бібліотеки після повернення видання обов’язково проводили бесіди з читачами. Відомості, отримані шляхом критико-бібліографічного дослідження вчителів Харківської недільної школи, інших недільних шкіл, а також великої групи науковців, стали цінним матеріалом для створення методико-бібліографічного покажчика книг для народного й дитячого читання «Что читать народу?»(1884–1906) у трьох томах, який також зберігається у фонді ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. Це видання високо оцінили Л. Толстой, А. Чехов, В. Короленко, І. Франко, М. Горький, Л. Українка, Є. Ожешко.
З ініціативи Х. Алчевської для поширення інформації про діяльність недільних шкіл журнал «Русская школа» із 1897 до 1907 рр. містив рубрику «Хроніка недільних шкіл».
У ній опубліковано понад 180 матеріалів, присвячених питанням становлення й розвитку справи освіти дорослих, обміну досвідом, популяризації ефективних форм і методів навчання.
Невід’ємною частиною просвітницької діяльності Христини Алчевської було послідовне й цілеспрямоване пропагування художньої літератури та книги взагалі.
Неординарна особистість, знавець вітчизняної й зарубіжної класики, до того ж обдарована літературними здібностями, вона листувалася та зустрічалася з Ф. Достоєвським, Л. Толстим, І. Франком, М. Павликом й іншими видатними діячами української та російської культури. Усе життя Христини Данилівни, її освітня й педагогічна діяльність пов’язані з постаттю Т. Шевченка. З ранньої юності, пройнявшись почуттям безмежної любові до його поезії, Христина Алчевська пронесла її через усе життя та, незважаючи на заборону, у своїй школі використовувала твори Кобзаря для навчання читанню та декламуванню віршів. У її садибі було споруджено перший у світі пам’ятник Т. Шевченку, а 2-ге Харківське повітове міське училище, попечителем якого була Христина Алчевська, стало першим навчальним закладом у Росії, котрому присвоєно ім’я великого поета.
Померла Христина Данилівна 15 серпня 1920 року. Поховали її в сімейному склепі на міському кладовищі у м. Харкові. Науковці неоднозначно оцінювали значущість доробку Христини Алчевської: деякі вважали її школу прогресивною, інші жорстко критикували, деякі просто ігнорували.
Інтерес до педагогічної спадщини відомої просвітительки обумовлений потребою розвитку педагогічної науки минулого та сучасності. Христина Алчевська висвітлила своє бачення школи, визначила мету й джерела її діяльності, виокремила певні вимоги до роботи такого закладу та забезпечення його педагогічними кадрами [7].
У роботі Харківської недільної школи запроваджувалися та популяризувалися нові педагогічні методи та форми організації навчально-виховної діяльності: бесіди, пояснювальні читання, звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти. В особі Христини Алчевської поєднано рідкісний дар педагога, теоретика, експериментатора, організатора народної освіти. «У деяких людей, як і у книг, є епіграф. Епіграф до книги легко відшукати тільки тоді, коли вона об’єднана однією ідеєю і є одним цілим. Щоб відшукати епіграф до душі людини, потрібно, щоб це була самодостатня особистість з яскраво вираженою метою в житті».
Саме такою самодостатньою особистістю була Христина Данилівна Алчевська, і найдоречнішим епіграфом до «книги душі» педагога були б слова з її листа: «Слово народ і його просвіта завжди були для мене тим кумиром, котрому я поклонялась, і моя скромна шкільна справа завжди здавалась мені найважливішою справою у світі».
Список використаних джерел:
- Абрамов Я. В. Наши воскресные школы: Их прошлое и настоящее. С.-Петербург: тип. М. Меркушева, 1900. 352 с.
- Алчевская Х.Д. История открытия школы в деревне Алексеевка. Михайловской волости. Xарьков: Тип. М. Зильберберга, 1881. 48 с.
- Алчевская Х. Д. Передуманное и пережитое: дневники, письма, воспоминания. Москва: тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1912. 446 с.
- ВахтероваЭ. Пятьдесят лет работы для народа : (к пятидесятилетнему юбилею Х.Д. Алчевской). Москва: тип. П. П. Рябушинского, 1912. 24 с.
- Корф Н. А. Наше школьное дело: сборник статей по училищеведению. Москва: изд.БратьевСалаевых, 1873. 430 с.
- Опыт программ по всем предметам обучения в воскресной школе для взрослых и малолетних учащихся: (в объеме курса начальной нар. школы) составлены преподающими Харьков. частной женской воскресной школы. Москва: тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1901. 89 с.
- Салтыкова М. О книге взрослых. Москва: тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1900. 227 с.
- Христина Даниловна Алчевская. Полувековой юбилей (1862— 1912). Москва: тип. Т-ва И. Д. Сытина, 1912. 244 с.