Захаренко Олександр Антонович

Олександр Антонович Захаренко (2 лютого 1937, місто Кам’янка Кам’янського району Черкаської області – 30 квітня 2002, с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області) – видатний український педагог, громадський діяч, директор Сахнівської середньої школи Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл., академік НАПН України, Народний учитель.

Після закінчення середньої школи з 1953 по 1954 рік працював вчителем математики і фізики в Кам‘янській середній школі робітничої молоді.

У 1954р. вступив на фізико-математичний факультет Черкаського педагогічного інституту, закінчивши який з відзнакою (1959), отримав призначення на посаду вчителя в село Сахнівку Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Після служби в армії (1961–1963 р.) повернувся в село Сахнівку, до школи, де працював учителем математики та фізики до 1966 року.

У 1966 році був призначений директором школи. На цій посаді О. А. Захаренко пропрацював понад 35 років, створивши авторську систему громадянського, сімейного та трудового виховання та реалізувавши на практиці ідею школи-родини, життя якої тісно перепліталося з життям та історією села. Руками вчителів, учнів і батьків, їхньою безкорисливою працею створена вся матеріально-технічна база школи: фонтан «Колосок» та «Лист у майбутнє» (1967); родинно-шкільний музей – із 5 експозиційними залами, кінолекційною залою, кімнатами для гурткової роботи, планетарієм і обсерваторією (1970). Постановою Колегії Міністерства культури УРСР музею за плідну роботу з виховання підростаючого покоління присвоєно почесне звання Народного; навчально-спортивний комплекс зі шкільною майстернею, столярним та слюсарним цехами, електроцехом, кулінарним і швейним цехами, спортивною залою та зимовим басейном (1973–1983); художньо-меморіальний ансамбль «Криниця Совісті» з іменами 1200 загиблих, серед яких майже 400 дітей (1990) – один із перших в Україні пам’ятник жертвам голодомору 1932–1933 років; Поляна пам’яті, де висаджено 216 кущів троянд («Живі обеліски») на пам’ять односельчан, які загинули під час Другої світової війни; закладено дендропарк (1991).

Девізом Сахнівської школи стали слова О. А. Захаренка: «Поспішаймо робити добро. Духовне добро. Воно стократ цінніше від матеріального». Основні напрями освітнього процесу: «Школа – колиска твоєї щасливої долі», «Хай завжди буде мама», «Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди», «Людина без захоплення – пуста людина» та «Вибрати не можна тільки Батьківщину».

У результаті багаторічних пошуків О. А. Захаренка і педколективу Сахнівської школи викристалізувалась ефективна система виховання особистості учня, яка базується на:  переконанні, що виховний потенціал школи буде не значний, якщо не створити інтегроване культурно-виховне середовище (школа, сім’я, громадськість, колективне господарство) і не педагогізувати його;  визнанні цінності кожної людини (учня, випускника, вчителя, селянина, воїна) і культивуванні поваги до прав дитини і дорослої особистості; залученні учнів до найпотужнішого засобу виховання – реальної щоденної продуктивної праці; постійній постановці нових, перспективних, складніших за попередні цілей, особистій зацікавленості дітей, учителів, батьків до великих справ державного значення; систематичному ознайомленні учнів з історичним минулим народу, його культурою, традиціями, опоетизуванні природи рідного краю; прищепленні в учнів бажання насолоджуватись; культивуванні в особистості потреби робити добро; демократизації виховного процесу в поєднанні з високою вимогливістю до дитини, компетентною турботою про її здоров’я та спосіб життя; вивченні й пробудженні природної обдарованості кожної дитини, її індивідуальності, стимулюванні реалізації сутнісних сил; моральному і матеріальному заохоченні ентузіазму педагогів і школярів; розвитку творчості педагога, роботі з дітьми, постійному пошуку і вдосконаленні форм і методів взаємодії (створення чотирьох музеїв, шкільної малотиражки, картингу, дельтаплану, телескопа, стадіонів, теплиці, автодрому, космодрому, профілакторію, дендропарку та ін.)

О. А. Захаренко був одним із зачинателів педагогіки співробітництва. Як й інші педагоги-новатори, він висував, обґрунтовував і впроваджував практику ідеї творчої взаємодії вчителя і учня; навчання без примусу; ідею досягнення поставленої мети; індивідуального і колективного підходів до діяльності учнів; творчого самоврядування; особистісного підходу до виховання; співпраці вчителів з батьками, громадськістю тощо.

На початку 1980-х років пройшла годинна зустріч з О. А. Захаренком у передачі «Сільський час» в Останкіно. Відтоді авторська школа в с. Сахнівка стає відомою не лише в Україні, а й за її межами. Вже у 1986 р. досвід О. А. Захаренка представлено на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства.

У 1967 p у журналі «Радянська школа» опублікована перша стаття О. А.Захаренка «Пристрій для дистанційного керування фільмоскопом». Перше узагальнення дослідницької роботи директора школи розпочалось у праці «Становлення громадянина», підготовленій у співавторстві з С. М. Мазуриком у| 1976 р. У книзі «Школа над Россю» (1979 р.) на багатьох прикладах розкривається система виховної роботи педагогічного колективу. У 2000 р. виходить у світ книга «210 шкільних лінійок». За чотиритомне видання «Енциклопедія шкільного роду» (про громаду села Сахнівки) О. А. Захаренка визнано найкращим освітянином України 2001 року, лауреатом відзнаки «Засвіти вогонь». Останньою за життя педагога стала праця «Поради колезі, народжені в школі над Россю» (2002 p.). У ній окреслені аспекти діяльності директора сільської школи, її проблеми, шляхи досягнення успіху. Особлива увага звертається на формування загальнолюдських цінностей у школярів та роль керівника закладу освіти у цьому процесі.

У 1989 р. О. А. Захаренко був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. У 1992 р. він був обраний дійсним членом АПН України, і з того часу багато і плідно працював у складі Відділення дидактики, часткових методик та інформаційних технологій АПН України.

Олександр Антонович займав активну громадську позицію. За час трудової діяльності він неодноразово обирався депутатом різних рівнів (1969 – обраний депутатом місцевої сільської ради. Пізніше неодноразово обирався депутатом Корсунь-Шевченківської районної  та Черкаської обласної рад. У1984 – обраний депутатом Верховної Ради СРСР 11-го скликання, 1989 – народним депутатом СРСР).

Був керівником громадської організації «Педагоги за мир» та керівником Творчої спілки вчителів, створеної у 1992 р.

О. А. Захаренко неодноразово відзначався державними нагородами: орденом «Знак Пошани» (1971), орденом Леніна (1978), медалями: «За трудову відзнаку» (1967), «За доблесну працю» (1970), медаллю А. С. Макаренка (1979). Нагороджений знаком «Відмінник народної освіти» (1964), знаком «Відмінник освіти СРСР» (1969). Йому присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель УРСР» (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983).

За наказом Міністерства освіти і науки України від 1 лютого 2002 року № 61 школа, з якою доля з’єднала Олександра Антоновича, отримала статус авторської. Після його смерті Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002).

2007 року Міністерством освіти і науки України запроваджено нагрудний знак «Олександр Захаренко».

1. Захаренко О. А. Гордієві вузли сучасної школи. Як їх розв’язати? Педагогіка толерантності. 1999. № 3-4. С. 12–15.
2. Захаренко О. А. Поради колезі, народжені в школі над Россю. Черкаси: Агрополіс, 2002. 93 с.
3. Захаренко О. А. Поспішаймо робити добро: роздуми педагога- академіка про долю освіти і дитини, вчителя і людини, краю і Батьківщини. Черкаси, 1997. 28 с.
4. Захаренко О. А. Слово до нащадків [упоряд. Н. М. Чепурна]. Київ: СПД Богданова А. М., 2006. 216 с.
5. Захаренко О. А. Суперечливі думки. Освіта. 28.11 – 05.12 2001.С. 2–3.
6. Захаренко О. А., Захаренко С. О. 210 шкільних лінійок. Загальношкільні лінійки, проведені в сільській школі протягом 1998–2000 року: метод. посіб. Сахнівка: 2002. 295 с.
7. Захаренко О. А., С. М. Мазурик. Становлення громадянина Київ: Тов-во «Знання» Укр. РСР, 1976. 32 с.
8. Захаренко О., Мазурик С. Школа над Россю. Київ: Рад. шк., 1979. 152 с.
9. Енциклопедія шкільного роду: (автобіографічні дані, спогади, роздуми): в 4. т. / [автор ідеї, кер. О. А. Захаренко]. Сахнівка, 2000. Т. І-II: (1937–1976). 364 с. Т III–IV: (1978-1998). 502 с.
10. Про родинне виховання: хрестоматія / О. А. Захаренко; упоряд. С. О. Захаренко; за ред. Л. І. Прокопенко. Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2006. 99 с.

1. Авторська школа О.А. Захаренка: матеріали конф. / Ред.кол.: В.Г.Кузь та інші. Київ: Науковий світ, 2002. 43 с.
2. Академік із Сахнівки / Під ред. професора Кузьмінського А.І. Черкаси: Вид. від ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. 448 с.
3. Березівська Л.Д, Побірченко Н.С. Авторська школа Олександра Антоновича Захаренка. Черкаси: ЧОІПОПП, 2010. 64 с.
4. Бібік Н. М. Школа О. А. Захаренка як феномен живої педагогіки. Педагогічний вісник, 2004. № 2. С. 8–10.
5. Буде школа – буде село – буде держава: Матеріали Всеукраїнських педагогічних читань, присвячених Дню народження О. А. Захаренка: м. Черкаси, 2 лютого 2006 р. / Л. І. Прокопенко (гол.ред.). Умань, 2006. 88 с.
6. Народний вчитель Олександр Антонович Захаренко. Захаренко О. А. (1937–2002): біобібліографічний покажчик (до 80-річчя від дня народження): вид 3-є, доп. і випр. / укл. С. О. Захаренко, В. О. Кірєєва, Л. І. Прокопенко. Черкаси: ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2017. 112 с.
7. Савченко О.Я. Сахнівський феномен: передмова. Захаренко О.А. Слово до нащадків. Київ: СПД Богданова А.М., 2006. С. 3.
8. Суховершко Г. В. Повість про Олександра Захаренка. Черкаси: «Вертикаль», видавець ПП Кандич С. Г., 2010. 168 с.
9. Філімонова Т. В.Захаренко Олександр Антонович. Українська педагогіка в персоналіях. У 2 кн. Кн.2: Навч. посібник / за ред.О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. С.544–546.
10. Школа О. А. Захаренка як модель сучасної сільської школи: матеріали Всеукраїнських педагогічних читань (Ред. кол.: І. Д. Бех та інші). Черкаси, 2004. 168 с.

Під кутом зору педагогічного працівника

З ВИСТУПУ О. А. ЗАХАРЕНКА, АКАДЕМІКА АПН УКРАЇНИ,  ДИРЕКТОРА САХНІВСЬКОЇ ШКОЛИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ми всі вихователі від природи, і в кожного з нас своє бачення виховних проблем, своє особисте розуміння духовності. На думку доповідача, поняття духовності пов‘язані з добродійством, з природним даром людини жити заради збереження й примноження краси, творення добра людям, не очікуючи вдячності. Я цілком поділяю такі погдяди. Треба схилити голову перед людьми високої духовності, перед освітянами і науковцями, які беззастережно кидаються під маховик історії, рятуючи дітей, друзів, науку і створюють ауру тепла, затишку і чарівної мрії.

Інтерппретуючи окремі положення доповіді під кутом зору шкільного працівника дозволю собі привернути увагу шановної аудиторії до п‘яти далеко не нових ідей.

Перша ідея – глобальна. Немає нічого ціннішого за життя людини та її здоров‘я. Ця красива фраза наповнюється реальним змістом тільки тоді, коли такою ідеєю переймуться всі – від школи до академії. Тривалість життя – то головна статистична величина, що характеризує розвиток держави, її соціальний устрій і ставлення до прав людини. В школі цю істину діти опановують швидко.

Друга ідея – актуальна. Виходячи з того, що проблеми освіти та виховання переплітаються, що їх вирішує окремий учитель, викладач, професійний рівень яких останнім часом, на жаль, знизився, Україні необхідно мати постійний освітянський телевізійний канал. І це не лише для розширення географії досвіду, а й для повсякденної допомоги обдарованим дітям, які, не маючи змоги навчатися в спеціалізованих школах, ліцеях, гімназіях, обділені певною мірю і знаннями, і можливостями для розвитку.

Третя ідея – найнеобхідніша. Перетворити школу чи інший навчальний заклад не на холодний мармуровий замок з люстрами та гучною назвою, а на теплий, затишний, родинний будинок, до кожен потрібний всім, де кожна дитина – скарб.

Четверта ідея – найнебезпечніша. Спробуй довести молодій людині, що матеріальні блага – другорядна цінність, а першорядні – знання, духовність, висока освіченість. Розуміючи, що рівності не було і, власне, не може бути, нам слід зробити все, щоб скрізь була несхитно забезпечена рівність можливостей (особливо серед дітей та молоді).

П‘ята ідея – найдавніша. Милосердя, як загальнолюдська коштовність, має посідати належне місце в душі вихованця з наймолодших літ, бо йдеться про вищу цінність. Моделлю, ідеалом вихованої людини може бути лише розмаїття несхожих і по-своєму прекрасних, здорових фізично й духовно людей, що живуть за законами добра і краси, сповідують загальнодержавні закони, загальнолюдські принципи і цінності.

З виступу О. Захаренка на зборах АПН України.

Педагогічна газета, січень 1996, №1(19). С.3.

---

ТВОРЧІ ТАЄМНИЦІ ВЧИТЕЛЯ

Де найперша таємниця творчості вчителя? Однозначно – в конспекті уроку, точніше, у великій праці з підготовки до нього, неповторного, єдиного, як прожите життя, як неповторне свято єднання вчительської душі з душами своїх вихованців.

Друга таємниця творчості педагога – в його відмові йти протореною стежкою, в його звичці знаходити нестандартні вирішення будь-якої проблеми.

Кого люблять діти? Хто не такий, як усі, хто щодня радує їх новинкою, хто не буденно сіра, а святкова творча особистість. Це не лише Божий дар, цього можна навчитися у вузі. У нашій школі є правило – два уроки на місяць учитель розробляє в деталях і показує пробу своєї творчості колегам, збагачуючи скарбничку колективного досвіду. Тут і диференціація, і розвиток, і становлення особистості, і цілісна картина світу через інтеграцію предметів в одній темі та проведення дискусії при громадському огляді знань.

Третя таємниця творчості вчителя – в його повній свободі вибору форм і методів. Без неї він задихнеться. Вимога єдина – знання ґрунтовні з сумнівом і доведенням, з власною думкою і елементом наукового дослідження.

Четверта таємниця – демократизація навчання, в поєднанні з високою вимогливістю, турботою про здоров’я дитини.

П’ята таємниця – пробудження і розпізнавання у дітей природної обдарованості, яку всіма силами і вмінням педагога слід підтримати, розвинути, досягти найвищого рівня творчості у вибраній галузі.

Шоста таємниця – стимул, стимул і ще раз стимул.

Висновок-аксіома. Без творчого вчителя не може бути ні нової школи, ні нового суспільства, ні вільної України.

Технологією навчально-виховного процесу в школі потрібно передбачати, щоб кожного разу, кожного року перед учнівським і педагогічним колективами, перед батьками, громадськістю була поставлена мета, до якої треба спільно йти. Ця мета повинна захопити дітей, вчителів, батьків. Тоді школа житиме цікаво, творчо, бачитиме перспективу. Якщо цього немає, то вона буде схожа на нудну контору, де чекають дзвінка, чергової відпустки чи заробітної плати.

Система виховної роботи базується на ланцюжку щорічних задумів (цілей), якими захоплюються і діти, і вчителі, і батьки. Вдало знайдений задум перетворює життя вчителя і учня в животворний струмочок, школу – у велику сім’ю, де панує радість, творчість, а навчально-виховний процес перестає бути обтяжливим і для дитини, і для вихователя.

Захаренко О. А. Творчі таємниці вчителя.

Початкова школа, 1998, № 3. С. 1

Фото О. А. Захаренка

https://uk.wikipedia.org/wiki/

---

Віртуальний музей О.А.Захаренка

http://oipopp.ed-sp.net/node/2

---

Олександр Антонович Захаренко спілкується із жителями Сахнівки