Іріней Несторович (Іван Гаврилович)
Уманського повіту, помер 18 травня 1864 р. Після закінчення в 1805 р. курсу в Київській духовній академії працював там же вчителем математики, латинської і німецької мов. У 1810 р. відряджений до Ясси вчителем російської словесності і грецької мови в головному училищі Молдовлахійському, а у 1812 р. переведений до Кишинева, де брав активну участь у впорядкуванні семінарії і при ній пансіону для благородного молдавського юнацтва. У 1813 р. 11 листопада постригся в чернецтво з ім’ям Ірінея і рукопокладений в ієромонаха, а в 1815 р. у ігумена Городіщенського монастиря в Бесарабії. 25 травня 1817 р. присвоєно архімандрита курковського Рождественсько-богородіцкого монастиря кишинівської єпархії та призначено ректором Кишинівської семінарії і членом консисторії. Граф Воронцов доручив йому завідування новозведеними ланкастерськими школами взаємного навчання. У 1824 р. був відізваний в Петербург, вчителював та проповідував у 1-м кадетському корпусі. 31 січня 1826 р. хиротонісан в єпископа пензенського і саратовського. Він був один з перших архіпастирів, які почали вводити після недільної літургії навчання прихожан молитвам, Символу віри і заповідям, але зустрів протидію з боку цивільної влади. 26 липня 1830р. преподобний Іріней зведений у сан архієпископа іркутського, нерчинського і якутського.
Після його смерті в архівних документах виявлено багато заміток, незакінчених статей, проповідей і навіть цілих досліджень (“про походження і застосування двоперстного, триперстного і іменословного хресного складання”), — невелика частина їх надрукована в “Ярославських єпархіальних відомостях” 1869 р., №№ 50— 52 і в “Пензенських єпархільних відомостях” 1870 р., № 2.