Соціальна робота

767

ХТО ТАКИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК?

Соціальна робота існувала в людському суспільстві як допомога і взаємодопомога споконвіку, спираючись на загальнолюдські духовні цінності.



Соціальний працівник – це посередник між суспільством, соціальною групою, сім’єю та індивідом.

Соціальний працівник – це безперервна освіта і самоосвіта впродовж життя; це висока відповідальність перед суспільством за долю людей, які довірили Вам свої проблеми, які потребують Вашої допомоги.



Соціальний працівник після закінчення факультету соціальної та психологічної освіти – це конкурентоспроможний фахівець, який має досвід академічної міжнародної мобільності, досвід у реалізації міжнародних наукових та соціальних проектів, має активну життєву позицію, що є запорукою працевлаштування.

323

job-1

ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК?

Фахівець з соціальної роботи може:

  • допомогти людині, яка звернулася по допомогу, (клієнту) зрозуміти причини своїх проблем та знайти шляхи їх подолання; надати клієнту психологічну, юридичну та педагогічну консультацію,  допомогти у розвитку його позитивних властивостей;  представляти інтереси клієнта та захищати його права;
  • організовувати та координувати роботу фахівців різних професій, спрямовану на допомогу клієнту, керувати роботою колективу соціальних працівників;
  • проводити профорієнтацію, співбесіду та тестування при прийнятті на роботу;
  • розробляти і проводити соціологічні дослідження;
  • проводити роботу з профілактики негативних соціальних явищ, формування здорового способу життя, подолання згубних звичок та негативних особистісних рис;
  • розробляти програми діяльності соціальних служб та громадських організацій, спрямовані на подолання соціальних проблем (соціальні проекти),  забезпечувати їх фінансування та координувати їх реалізацію;
  • консультувати керівників органів державного та місцевого управління, політичних партій та громадських організацій, місцевих громад із питань соціальної політики;
  • проводити навчання, тренінги, ділові ігри для клієнтів та працівників своїх організацій;
  • займатися науковою роботою та викладати соціальну роботу у вищих навчальних закладах.

1384775795_1026843613

До числа якостей і умінь соціального працівника входять:

  • емпатійність;
  • психологічна компетентність;
  • делікатність і тактовність;
  • гуманність, милосердя;
  • організаторські та комунікаційні здібності;
  • висока духовна культура і моральність;
  • соціальний інтелект (вміння адекватно сприймати і аналізувати соціальні ситуації та інших людей);
  • вміння бути цікавим для оточуючих і неформальним в роботі з клієнтом;
  • спрямованість на інтереси, потреби і захист людської гідності клієнта;
  • прагнення до постійного підвищення професійних знань;
  • вміння дотримуватися конфіденційності службової інформації та особистих таємниць клієнта;
  • чесність і моральна чистота в професійних справах.
Соціального працівника в дошкільному навчальному закладі

Шановні абітурієнти!!! Запрошуємо Вас на навчання за спеціальністю «Соціальна робота». Після закінчення закладу вищої освіти випускники мають широкий спектр галузей для працевлаштування. Сьогодні ми хотіли Вас познайомити з роботою соціального працівника в дошкільному навчальному закладі.

Виділяються три провідні напрямки роботи в дошкільному закладі:

  1. Консультування адміністрації:

– проведення соціально-педагогічних досліджень в педагогічному дитячому та батьківському колективах за допомогою основного діагностичного та практичному інструментарію;

– опитувальники: анкета і бланки інтерв’ю, бланки соціально-педагогічних спостережень для вивчення соціально-педагогічних процесів та явищ у колективі;

– участь у розв’язанні конфліктів між батьками та навчальним закладом, батьками та дітьми, вихователями та батьками.

  1. Проведення методичної роботиз педагогічними працівниками закладу.
  2. Співпраця та взаємозв’язокз різними державними та не державними закладами

(органами управління освіти, соціальними службами, медичними установами, комісіями справами неповнолітніх).

  1. Провідним напрямком роботи соціального працівника є соціально-педагогічна реабілітаціядітей та родин, які потребують соціального захисту.
  2. Для роботи з такими дітьми, які стоять на окремому обліку у соціального працівника розробляється індивідуальний план реабілітаційних заходівта контролюється хід його реалізації.
  3. Категорії сімей, що стоять на обліку:
  • неповні сім’ї;
  • багатодітні сім’ї
  • сім’ї інвалідів
  • асоціальні (алкоголізм, наркоманія, проституція);
  • сім’ї де є члени з жорстокою, агресивною поведінкою, з психічно-сексуальним відхиленням тощо.

Робота соціального працівника з такими сім’ями поділяються на:

  • соціальний супровід (бесіда з батьками, аналіз сімейних стосунків, консультування, обстеження матеріально-побутових умов родин);
  • профілактичні (налагоджування взаємостосунків між членами родини, врегулювання конфліктів, профілактика насилля).
  • просвітницька (консультації з метою розвитку компетентності та зацікавленість життям своїх дітей). Сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг.

Соціальний працівник в дошкільному закладі повинен постійно вдосконалювати модель соціальної роботи с різними родинами з використанням зусиль усіх учасників навчально-виховного процесу.

Соціальний працівник – консультант

Шановні абітурієнти!!! Запрошуємо Вас на навчання за спеціальністю «Соціальна робота». Після закінчення закладу вищої освіти випускники мають широкий спектр галузей для працевлаштування. Сьогодні ми хотіли Вас познайомити з роботою соціального працівника-консультанта.

Соціальним працівникам доводиться весь час мати справу з різними людьми (клієнтами, місцевими мешканцями, фахівцями, консультантами). Їх усне, письмове спілкування з ними має бути довірливим, переконливим, що є передумовою його ефективності. Для цього необхідні володіння навичками презентації своїх ідей перед різними групами, під час різних зібрань, написання звітів, проектних заявок, уміння обґрунтовувати ідеї, знаходити союзників, просувати проекти громади, використовувати можливості служб і послуг тощо.

Певну теоретичну, практичну, орієнтаційну цінність має для соціальних працівників такий перелік їх особистісних якостей: а) емпатія – вміння бачити світ очима іншої людини; б) повага, реагування на проблему клієнта так, щоб вселити йому впевненість у здатності подолати її; в) конкретність і чіткість; г) знання себе і вміння допомагати іншим у самопізнанні; ґ) щирість, вміння природно поводитися у стосунках із клієнтом; д) дотримання правила «тут і тепер», що зобов’язує до невідкладного розв’язання проблеми, задоволення потреб клієнта.

Соціальний працівник з військовослужбовцями

Шановні абітурієнти!!! Запрошуємо Вас на навчання за спеціальністю «Соціальна робота». Після закінчення закладу вищої освіти випускники мають широкий спектр галузей для працевлаштування. Сьогодні ми хотіли Вас познайомити з роботою соціального працівника з військовослужбовцями.

Специфічний вид діяльності соціального працівника в Збройних силах – підготовка військовослужбовців до життя після звільнення з військової служби, правильна психологічна орієнтація і корекція очікувань, що спроможні пом’якшити неминучу зміну способу жит­тя, навчити позитивно реагувати на неї.

Завдання соціальної роботи з тими, хто несе службу за контрак­том, – соціальне й юридичне консультування, пов’язане з правами і можливостями осіб, захист їх інтересів перед командуванням части­ни, вищестоящими інстанціями, органами місцевої влади.

Важливим є проведення педагогічної корекції, спрямованої на лік­відацію труднощів у навчанні, усунення виховних дефектів, соціаль­на реадаптація проблемних дітей і підлітків із сімей військовослуж­бовців. Чималий виховний потенціал військової педагогіки може бути застосований для того, щоб через систему дитячих військово-спор­тивних таборів, клубів і гуртків відродити в підлітків уявлення про високий соціальний статус військової служби, повагу до праці і долі батьків.

Значно поліпшити становище військовослужбовців і їхніх сімей може соціально-економічна робота, організація самодопомоги і вза­ємодопомоги сімей, розвиток елементів малого виробництва, коопе­ративних форм праці. Організатори соціальної роботи можуть вис­тупити в ролі консультантів і менеджерів, посередників у контактах асоціацій і об’єднань дружин військовослужбовців з органами і уста­новами, підприємствами, зацікавленими в їхніх послугах або резуль­татах праці.

Соціальний працівник у галузі молодіжної роботи

МОЛОДІЖНИЙ ПРАЦІВНИК – це повнолітня особа, яка пройшла спеціальну професійну підготовку (перепідготовку) для роботи з молоддю і здійснює молодіжну роботу.

Молодіжна робота – це комплекс заходів молодіжної політики, що орієнтовані на молодь та проводяться разом із молоддю і для молоді засобами неформальної освіти у вільний для молоді час, спрямований на надання можливості молоді розвиватись самостійно; ці заходи також націлені на покращення умов особистого і соціального розвитку молодих осіб відповідно до їхніх потреб та можливостей, сприяють їхньому духовному та фізичному розвитку.

Основна мета діяльності молодіжного працівника – спрямованість на взаємодію з молодими людьми у місцях їхнього перебування, наприклад, у молодіжному центрі або офісі; мобільна молодіжна робота включає різні форми і може становити вуличну роботу, індивідуальну допомогу або консультації, групову роботу і громадську роботу, може проходити як на відкритому повітрі, так і в приміщенні, як у приватному, так і у громадському місці; заохочення і підтримка обмінів із країнами Європи та з іншими країнами світу стосовно праці, освіти і навчання молоді

Професійні завдання соціальних працівників у галузі молодіжної роботи:

  • тісна співпраця та підтримка молодіжних організацій і організацій, які працюють із молоддю, що діють на відповідній території; заохочення молодіжних організацій і спілок для участі в реалізації молодіжної політики, зокрема нарощування потенціалу молодіжних організацій на території місцевого самоврядування;
  • надання допомоги молодіжним програмам і молодіжним проектам молодіжних організацій та організацій, які працюють із молоддю, що діють у відповідній територіально-адміністративній одиниці, затвердження умов, порядку і форми звернення з пропозиціями про підтримку цих програм і проектів із коштів відповідних місцевих бюджетів;
  • заохочення молодих осіб до активної участі в житті суспільства через підтримку молодіжних заходів, роботу з молоддю та неофіційними утвореннями на території місцевого самоврядування; проведення регулярних конкурсів серед молоді та молодіжних організацій на найкращі ідеї та проекти, їх підтримка з боку державних органів;
  • проведення, за необхідності, молодіжних семінарів або інших заходів, що підходять до місцевих умов і потреб; спортивних, культурних, міжнародних та інших молодіжних заходів; співпраці з місцевою владою з метою організації та просування молодіжних заходів;
  • створення умов для активного проведення часу і дозвілля молоді, спорту, сприяння здоровому і безпечному способу життя, організації навчання, семінарів та подій, що мають значення для навчання молодих людей і для молодих людей;
  • розвиток мережі молодіжних центрів та молодіжних таборів, надання молодим особам інформаційних та консультаційних послуг, надання засобів та можливостей для молоді займатися хобі та реалізовувати свій творчий потенціал;
  • підтримка молодіжного волонтерства і служіння громаді для розвитку відповідальності та соціальної автономії; створення механізмів зарахування волонтерської і громадської діяльності заохочень і преференцій для громад та молодої особистості;
  • забезпечення усіх зацікавлених осіб різними видами інформації щодо захисту прав молоді та здійснення молодіжної політики відповідного рівня; інформування місцевих молодіжних організацій, неформальних молодіжних об’єднань щодо проектів та програм, які впроваджуються центральним органом виконавчої влади в справах молоді, благодійними фондами та організаціями, міжнародними організаціями;
  • виконання інших завдань з організації молодіжної роботи у своїй адміністративно-територіальній одиниці, зокрема через співпрацю із працівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, представниками підприємств, інституцій та організацій, що здійснюють діяльність, пов’язану з молоддю, місцевою молодіжною радою, молодіжними організаціями та неформальними молодіжними об’єднаннями.

Сфера працевлаштування:

  • молодіжна організація
  • організація, що працює з молоддю
  • молодіжна рада
  • молодіжна консультативна рада
  • та ін.

Соціальний працівник в службах у справах дітей

Шановні абітурієнти!!! Запрошуємо Вас на навчання за спеціальністю «Соціальна робота». Після закінчення закладу вищої освіти випускники мають широкий спектр галузей для працевлаштування. Сьогодні ми хотіли Вас познайомити з роботою Соціального працівник в службах у справах дітей.

Основна мета діяльності соціального працівника в службі у справах дітей – є забезпечення в межах визначених законодавством прав членів територіальної громади в сфері захисту прав, свобод і законних інтересів дітей того чи іншого населеного пункту шляхом виконання відповідних державних і місцевих програм, надання населенню якісних послуг.

Професійні завдання соціальних працівників в службі у справах дітей:

1) організовувати, розробляти і здійснювати заходи,  спрямованих на  поліпшення становища дітей,  їх фізичного,  інтелектуального і духовного розвитку,  запобігання дитячій бездоглядності;

2) у межах своєї компетенції надавати органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності, громадським організаціям та громадянам практичну, методичну та консультаційну допомогу і координувати їх зусилля у вирішенні питань соціального захисту дітей;

3) подавати пропозиції до регіональних програм, планів і прогнозів у частині соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей та запобігання дитячої бездоглядності;

4) у межах своєї компетенції забезпечувати додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення;

5) здійснювати контроль за умовами утримання і виховання дітей у закладах  для  дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  спеціальних  установах і закладах соціального захисту для дітей незалежно від форми власності;

6)здійснювати ведення державної  статистики  щодо   дітей   відповідно   до законодавства України та міжнародних стандартів;

7)ведення обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів;

8) брати участь у правовому вихованні дітей, забезпечувати їх інформування з питань працевлаштування, навчання, оздоровлення та відпочинку, разом з іншими заінтересованими органами сприяє їх працевлаштуванню;

9) організовувати правове, соціально-психологічне консультування дітей та їх батьків;

10) готувати висновки про можливість утворення прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу;

11) аналізувати стан справ у сфері соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та подавати відповідним органам, підприємствам,  установам, організаціям усіх форм власності пропозиції щодо удосконалення   роботи з дітьми;

12) організовувати і здійснювати разом з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації, кримінальною поліцією у справах дітей заходи щодо соціального захисту дітей, виявлення причин та умов, що спричиняють дитячу бездоглядність;

13) виявляти разом з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації, органами внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за участю громадськості дітей, які залишилися без піклування батьків, вести облік дітей, які можуть бути усиновлені, формувати банк даних про таких дітей, а також кандидатів в усиновлювачі, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

14) здійснювати контроль за дотриманням законодавства про працю дітей  на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

15) приймати в установленому порядку рішення про направлення до спеціальних установ  для  дітей,  навчальних  закладів  (незалежно  від  форми власності)  дітей,  які  опинились у складних життєвих обставинах, неодноразово самовільно залишали сім’ю та навчальні заклади;

16) розробляти і подавати на розгляд районної державної адміністрації пропозиції щодо бюджетних асигнувань на реалізацію програм і здійснення заходів соціального захисту дітей та утримання підпорядкованих їй закладів;

17) забезпечувати розгляд в установленому порядку звернень громадян;

18) проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу в межах своєї компетенції через засоби масової інформації;

19) здійснювати інші завдання відповідно до законодавства.

Соціальний працівник – консультант

Шановні абітурієнти!!! Запрошуємо Вас на навчання за спеціальністю «Соціальна робота». Після закінчення закладу вищої освіти випускники мають широкий спектр галузей для працевлаштування. Сьогодні ми хотіли Вас познайомити з роботою соціального працівника-консультанта.

Одним із провідних видів професійної діяльності соціального працівника є консультування.

Соціальне консультування – це кваліфікована допомога клієнтам, що відчувають труднощі в повсякденному житті, спрямована на оптимізацію соціальних зв’язків у вирішенні особистісних проблем клієнта.

Особливості роботи

Фахівці, які закінчили університет покликані пом’якшувати соціальні конфлікти і покращувати міжособистісне взаєморозуміння.

Соціальний працівник не замінює психолога, соціолога або педагога. Так само, як і всі разом узяті фахівці не можуть підмінити або замінити соціального працівника. Соціальна робота як професія має ще одну ключову особливість: вона включає в себе елементи різних професій.

Соціальний працівник – це кваліфікований консультант і комунікатор. Він вміло оперує законами України, використовуючи їх для вирішення кризових ситуацій, разом з клієнтами створює програми та механізми виходу зі складних ситуацій.

У вирішенні соціальних питань він має вплив у представників державної влади, благодійних фондів та організацій.

Заклад, в якому відбувається консультування. Консультативна діяльність соціального працівника реалізується в закладах освіти, громадських організаціях, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спеціалізованих центрах (реабілітаційних центрах, центрах зайнятості, соціальних гуртожитках, кризових центрах, Центр психосоціальної допомоги для жінок, які постраждали від домашнього та ґендерно-орієнтованого насильства тощо).

Професійна діяльність фахівців із соціальної роботи в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Шановні абітурієнти!!! Запрошуємо Вас на навчання за спеціальністю «Соціальна робота». Після закінчення закладу вищої освіти випускники мають широкий спектр галузей для працевлаштування. Сьогодні ми хотіли Вас познайомити з роботою соціального працівника в центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Фахівець центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснює професійну діяльність з надання соціальних послуг сім’ям з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах, сім’ям опікунів/піклувальників, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, вразливим категоріям дітей, в тому числі дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам, які повертаються з місць позбавлення волі та їх оточенню.

Завданням фахівця центру соціальних служб є участь у реалізації державної соціальної політики в сільській громаді (мікрорайоні міста) шляхом здійснення соціальної роботи з вразливими категоріями дітей та сім’ями з дітьми й надання їм соціальних послуг.

Фахівець відповідно до повноважень:

визначає потреби громади у соціальних послугах;
сприяє виявленню вразливих категорій дітей та сімей з дітьми та веде їх облік;
здійснює оцінку потреб населення;
розробляє індивідуальні плани для роботи з випадком та визначає форми та методи допомоги;
співпрацює з представниками соціальної сфери громади, мікрорайону (працівниками закладів освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ, культури за місцем проживання) та координує надання послуг вразливим категоріям дітей та сімей з дітьми у відповідності до їх потреб;
надає сприяння в оформленні документів необхідних для оформлення державних соціальних допомог;
забезпечує здійснення соціального супроводу сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із числа дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування;
забезпечує розвиток сімейних форм виховання у відповідності до потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в громаді.

Соціальний працівник (державний експерт)

Сфера працевлаштування працівника соціальної сфери надзвичайно широка. Здебільшого – це заклади державного сектору, наприклад, посада державного експерта у Директораті захисту прав осіб з інвалідністю.

Посадові обов’язки:

виявляє проблеми, які існують у відповідній сфері компетенції Директорату, на основі дослідження статистичних даних, звернень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, повідомлень у засобах масової інформації, звернень громадян, наукових публікацій та інших джерел інформації;
забезпечує формування державної політики в межах компетенції Директорату зокрема з питань забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю;
аналізує причини виникнення проблем, механізм загострення або зниження їх інтенсивності, існуючу державну політику щодо проблем, можливі наслідки не усунення проблем протягом визначеного періоду;
проводить консультації із заінтересованими сторонами з метою залучення їх до процесу формування державної політики, вивчає, узагальнює і враховує результати таких консультацій під час аналізу стану справ у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю та визначення альтернативних варіантів розв’язання існуючих проблем;
виробляє альтернативні варіанти розв’язання виявлених проблем, оцінює потенційний вплив всіх альтернативних варіантів на соціально-економічний розвиток у відповідній сфері компетенції Директорату;
оцінює фінансові потреби для застосування різних варіантів впровадження державної політики, можливі джерела їх покриття, та аналізує оптимальний підхід до фінансування потреб, з урахуванням співвідношення ефективності досягнення цілей політики та видатків державного та/чи місцевих бюджетів;
за потреби залучає до співпраці для здійснення аналізу й оцінювання політики зовнішніх партнерів, зокрема незалежні дослідницькі організації, наукові інститути тощо;
здійснює аналіз нормативно-правих актів у сфері компетенції Директорату з метою виявлення прогалин та неузгодженостей, узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить в установленому порядку проекти актів законодавства;
вносить пропозиції щодо адаптації законодавства у відповідній сфері компетенції Міністерства до законодавства ЄС.

Соціальний працівник (головний спеціаліст Національної системи соціальних і психологічних служб)

Шановні абітурієнти!!! Запрошуємо Вас на навчання за спеціальністю «Соціальна робота». Після закінчення закладу вищої освіти випускники мають широкий спектр галузей для працевлаштування. Сьогодні ми хотіли Вас познайомити з роботою соціального працівника в Національній системі соціальних і психологічних служб.

Основні функції НССПС: аналіз і прогнозування суспільних процесів на макро- і мікро-рівні, активний соціально-психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, реабілітація, дорадча функція, профілактика небажаних соціальних процесів, тенденцій і явищ, психогігієна.

Головна мета НССПС – забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособової взаємодії) і водночас – підтримка розвитку і захист психічного здоров’я особистості кожного громадянина.

Основні завдання НССПС:

Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці; реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних та природних катастроф.
Надання допомоги органам місцевого і державного управління у розробці та реалізації соціальної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві.
Виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки й культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.
Участь у розробці й практичному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу засобів масової комунікації на людей.
Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень, що здійснюються представниками соціальних і психологічних служб, розробка і впровадження пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, сімєю, в галузях політичної, юридичної, військової, педагогічної та медичної психології, соціальної роботи, соціальної педагогіки.
Контроль за дотриманням професійної етики усіма представниками психологічних і соціальних служб.
Участь у ліцензуванні навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців служб, і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів.

Соціальна робота в пенітенціарних службах

Одним із напрямів підготовки фахівців соціальної сфери є оволодіння технологіями соціально-реабілітаційної роботи з особами, які перебувають в місцях позбавлення волі, або, які відбули покарання і повертаються з них. Особам, які повертаються з місць позбавлення волі, необхідно сприяти ресоціалізації та адаптації їх до сучасних умов життя, надавати необхідну допомогу у розв’язанні соціальних проблем (отримання житла, працевлаштування, лікування, навчання, поновлення втрачених соціальних зв’язків). Тому соціальний працівник ще в пенітенціарних службах має підбирати засоби соціальної реабілітації ув’язнених до яких відносяться: соціально-світоглядне виховання; продуктивна праця; загальноосвітнє та професійно-технічне навчання; моральне, правове, естетичне, фізичне та валеологічне виховання; гуманне соціальне середовище; педагогічно доцільне дозвілля; гуманістична діяльність суспільно корисного спрямування; медичне, наркологічне, психіатричне обслуговування.

Соціальний працівник має добре володіти індивідуальними та груповими технологіями реабілітаційної роботи, вміти ефективно їх поєднувати та усвідомлювати, що при проведенні соціальної реабілітації важливо: уникати упередженого ставлення та стереотипних уявлень, розглядати особу в контексті всього життя, бути толерантним, утримуватися від критичних суджень, вірити у здатність людини до змін, бути реалістичним. Він має уміти підбирати індивідуальні та групові форми роботи.

Групову роботу соціальний працівник проводить у формі тренінгів: 1) просвітницького (або тематичного) тренінгу, мета якого сконцентрована на профілактиці соціальної дезадаптації та особистісних відхилень; 2) психологічного тренінгу (психотренінг), спрямованого на розвиток пізнавальної сфери та тренування пізнавальних процесів з використанням спеціальних вправ, направлених на розвиток мислення, уваги, уяви, пам’яті тощо; соціально-психологічного тренінгу (СПТ), який спрямований на психологічний вплив, активних та інтерактивних методів групової роботи.