Сутність соціальних проблем суспільства очима майбутнього соціального працівника

24 March 2016

image(1)

Практика студентів є невід’ємною складовою процесу підготовки фахівців різних кваліфікаційних рівнів на факультеті соціальної та педагогічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини і проводиться на базі закладів системи освіти різних типів. У рамках професійно-орієнтовної (безвідривної) та ознайомчої практики студенти 14, 16, 210 та 210р груп відвідали Уманський навчально-реабілітаційний центр для дітей з особливими потребами, відомий не тільки в Україні. Даний заклад почав функціонувати як будинок для дітей з вадами слуху. У 1989 році його було реорганізовано в Уманський дитячий будинок для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку змішаного компексуючого типу, а саме для дітей, які потребували корекції фізичного і психічного розвитку (з вадами слуху, мови, дефектами інтелекту, затримкою психічного розвитку) та дітей-сиріт.

image(2)

Згодом, за рішенням Черкаської обласної ради від 26.12.2008 року №23-22/V заклад було передано в обласну комунальну власність (Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації). Заклад неодноразово визнано нагородами державного та міжнародного значення.

Метою візиту студентів стала оптимізація процесу адаптації до нових умов навчання та майбутньої професії через ознайомлення студентів з основними напрямами роботи в організаціях такого типу, а також з особливостями професійної діяльності спеціалістів різного профілю, що працюють в даному закладі.

image

Керівник закладу, досвідчений висококваліфікований педагог Майданюк Вікторія Григорівна, провела екскурсію студентам, а згодом – прочитала лекцію, під час якої поділилася своїм великим практичним досвідом роботи з дітьми з обмеженими можливостями як в Україні, так і за її межами, дала цінні поради майбутнім соціальним педагогам/працівникам, характеризуючи переваги і складності даної професії. Директор закладу зазначила, що успіх у її роботі – це любов до дітей, і не важливо, чи це діти з особливими потребами, чи звичайні!