(Українська) На кафедрі соціальної педагогіки та соціальної роботи триває реалізація освітнього та науково-дослідницького проєкту «Жінки в історії соціальної роботи» у межах діяльності Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування (МОНУ та НАПН України) та Гендерного центру. Знайомимо із його результатами!
На кафедрі соціальної педагогіки та соціальної роботи триває реалізація освітнього та науково-дослідницького проєкту «Жінки в історії соціальної роботи» у межах діяльності Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування (МОНУ та НАПН України) та Гендерного центру. Знайомимо із його результатами!
Марія Фішер-Слиж
(1922 – 2012)
Лікар-педіатр , член управи Українського лікарського товариства Північної Америки (УЛТПА) у Чикаго, колишній голова УЛТПА в Торонто, член управи Канадського товариства приятелів України, Ліги українських меценатів у Києві та Почесний член Наукового товариства імені Шевченка у США. Була серед ініціаторів та підтримала в Україні ряд проектів зі створення Канадсько-українських бібліотечних центрів, розвитку скаутського руху, запровадження конкурсів з рідної мови, стимулювання творчих учителів-мовників, студентів, допомоги українській церкві.
Марія Слиж народилася у віруючій, багатодітній сім’ї судді Адольфа і Ольги Слиж (із роду Жолкевич). Марія мала сестер Ярославу і Дарія та братів Антона і Володимира, їхнє дитинство пройшло на Львівщині, у місті Белз. У дитинстві Марію називали лагідно «Уся», дівчинка звикла до цього імені, звикли до нього рідні та знайомі, які так називали її і в дорослому житті.
У 1933 р. родина Слижів переїхала до Львова, де Марія відвідувала Українську академічну гімназію. Потрапивши до «чорного списку» НКВД після окупації Західної України, сім’я Слижів перебралась спочатку до польського міста Холм, де Марія здала в гімназії випускні іспити, а опісля — до Мюнхена.
Про ці часи вона писала так: «Моя родина була у списку «ворогів народу». До нашої хати часто навідувався енкаведист, який випитував маму про наше життя, родину. До сьогодні пам’ятаю його вигляд: високий, худий, похмурий. Десь на весну нам загрожувало вивезення. Родина розбіглася: батьки і наймолодший брат виїхали в село, до родини. Нас, три сестри, притулилися в гуртожитку колишньої школи сестер Василіянок по вул.Потоцького, 95.» [1]
Наприкінці Другої світової війни родина Слижів опинилася в Німеччині у таборі переміщених осіб, де Марія займалася вивченням іноземних мов та підвищенням рівня освіти.
У 1949 р. Марія закінчила в Мюнхені медичний факультет Університету Людвіка Максиміліана, завершивши навчання у 1950 р. дисертацією «Про наявність туберкульозу в лімфатичних залозах легень».
Після смерті чоловіка д-р Фішер-Слиж переїхала до Канади й поселилася у місті Торонто, беручи активну участь у житті української громади. Вона стала членом ради правління Українського медичного товариства Північної Америки (УМТПА), головою Товариства приятелів академічної гімназії в діаспорі та членом ради Канадського товариства приятелів України. Будучи ще з 1947 р. членом «Пласту», фінансово підтримувала з Канади пластові організації у Києві, Львові, Сімферополі, за цю діяльність її нагородили срібною відзнакою св. Юрія. Незабаром вона стала членом Наукового товариства ім. Шевченка та Ліґи українських меценатів.
У 2002 році, уже як меценатка, відвідала в Чернігові Центральну міську бібліотеку ім. Михайла Коцюбинського та Українсько-канадський центр. Марію Фішер-Слиж знають в Україні як щедру меценатку, яка, після того як Україна стала незалежною, постачала кошти на українські наукові проекти. Про ці події вона писала: «Здобуття Україною незалежності я сприйняла як особисте щастя. У неї вірилося і не вірилося, адже ми так довго цього чекали. Я їхала тоді вперше до України з великим хвилюванням: яка вона, моя Батьківщина? Які в ній люди? Як зустрінуть мене? Радянська влада зробила свою справу — у містах люди здебільшого розмовляли російською мовою, і це чи не найбільше вразило і засмутило. Але мені пощастило познайомитися і зі справжніми патріотами, людьми, які щиро хочуть добра для України».
Меценатка стала спонсором київських журналів «Смолоскип», «Всесвіт», «Соняшник», а також видань «Сіверщина» (Чернігів), «Лікарський збірник НТШ» (Львів); вкладала кошти в археологічні розкопки в Батурині; надавала допомогу школам у Львові, Севастополі, Феодосії; очолювала комітет Академічної гімназії (Львів) у діаспорі; фінансувала літературний конкурс «Ми діти твої, Україно» (Сімферополь). Вона часто дописувала до газет і журналів, друкувалася в українських та діаспорних виданнях. Марія Фішер-Слиж у рамках спеціальної програми «Товариства приятелів України» сприяла розвитку Канадсько-українських бібліотечних центрів в Україні: Луганську, Донецьку, Харкові, Севастополі, Сімферополі, Одесі, Чернігові, Сумах, Дніпропетровську, Маріуполі та Полтаві [2].
У 2009 році д-р Фішер-Слиж зробила внесок Українському католицькому університету у Львові у розмірі одного мільйона доларів, переслідуючи мету: навчати й духовно розвивати провідників української нації для служіння в Україні та за її межами. Тим вона стала найбільшим особистим в Канаді меценатом цього університету. У знак вдячності дві кафедри університету носять носять імена Марії Фішер-Слиж та її чоловіка Рудольфа Фішера. Подарунок меценатки уможливив підтримку інтелектуальної й дослідницької праці професорів цих кафедр, зокрема запровадження нових програм із метою підготовки професійних богословів, істориків, соціальних педагогів, катехитів та викладачів християнської етики.
Д-р Фішер-Слиж констатувала: «Без посвяти справі виховання Україна не здобуде нічого. І саме тому Український Католицький Університет є важливий, бо він своїм завданням має виховати добрих священиків, свідомих українських патріотів, людей чесних, працьовитих, відданих Церкві й народові».
2002 року була нагороджена Міжнародною літературною премією «Тріумф». 2009 року нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (Указ Президента України від 20 серпня 2009 р. № 657) [3].
Померла Марія Фішер-Слиж 13 лютого 2012 р. і, згідно з її волею, її поховано поряд із чоловіком на українському цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, у США. Ряд українських спільнот, які знайомі з її меценатською діяльністю, відгукнулися зі словами поваги та вдячності. У своєму зверненні до родини д-р Борис Ґудзяк, ректор Українського Католицького Університету, відзначив: «Любов до свого краю доктор Марія Фішер-Слиж засвідчувала конкретним прикладом, підтримуючи, як меценат, розвиток української освіти, науки та культури. Для багатьох інституцій та проектів – як у діяспорі, так і в Україні – Покійна була серед найповажніших жертводавців. Зокрема, хочу висловити свою вдячність від імені спільноти Українського Католицького Університету за княжий дар на розвиток богослов’я в Україні».
Список використаної літератури
1. Марія Литвин. Труди і дні Марії з Коломиї. «Всесвіт». 2003
2. Доктор Марія Фішер-Слиж спонсорує новий том Грушевського. Ліга Українців Канади. 19.08.2009
3. Михайло Слабошицький. Людина золотої душі. Слово Просвіти. 27.02.2012